Лови гранату, окупант! Або «Ніхто крім нас» і «Афганець» на навчаннях - фото, відео

Коли бойова граната РГД 5 вибухає за 20 кроків від тебе, то цей звук і ударна хвиля не йдуть ні в які порівняння з тим, що можна побачити на відео нижче в цьому матеріалі.

А коли вкручуєш своїми руками в гранату запал, береш її в праву руку і виймаєш чеку, то ця маленька зелена наступальна смерть вагою 310 грамів так і муляє в руці.

Хочеться одразу її викинути подалі.

Не можна. Треба попередити друзів, щоб вони залягли, бо їх може вразити осколками. Треба знати , де ціль. Кинеш, без рукавиці, цю льодяну маленьку смерть. Вона цокне в повітрі і тобі залишиться ще 3-4 секунди побачити: куди вона впала і чи не викине її хтось звідти в тебе, а потім залягти і собі аби не дістали осколки. І не в теорії, і не іграшками.

А раптом - нештатні ситуації

Приблизно це пояснювали на спільних навчальних заняттях інструктори чернігівського спецпідрозділу «Афганець» та організації «Ніхто крім нас». А самі чітко дивилися за кожним рухом тих, хто кидав гранати, щоб в разі чого виправити ситуацію і відкинути смертоносне зелене яйце подалі.

Адже це були не якісь навчальні гранати, а бойові.

Чернігівські афганці дали змогу кожному і вистрілити такою гранатою з автомата на відстань до 200 метрів.

Цікаве ноу-хау. Інструктори і тут були «на чеку» і слідкували, щоб бійці не забували про чеку J та всі рухи були вивіреними.

Гранати, вистрелені з автомата,  вибухали і в повітрі , і на землі – в залежності від поставленого завдання. Я так захопився зарядкою «рожка» , що випустив не відзняв цієї вправи. Тільки на одному із фото видно дим від вибуху РГД 5 в повітрі.

Легкий екстрім і адреналін

Перед навчанням міркував: чи брати мені до рук зброю. Журналіст же все-таки. І потім зрозумів. Не вивчивши, не підготувавши, не вставивши запал, не потримавши її без чеки і не кинувши гранати, не можна бути готовим до поїздки журналістом в зону бойових дій.

Тому, коли виконувалася вправа чергування з автоматами, сумнівів уже не було. Як не було сумнівів брати участь у чергуванні на російському-українському кордоні взимку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Афганець» патрулює кордон. Прикриває напрямок на Київ

І на випробуваннях витривалості влітку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Десантники з «Афганця» стережуть кордон або Північний напрямок важкопрохідний

Звичайно на навчаннях загону «Ніхто крім нас» і «Афганця» умови були не бойовими. Над головою не свистіли кулі у відповідь. Хоча за спиною лунали автоматні черги.

Втім, коли дивишся збоку, то здається, висуваючись у шаховому порядку, заходячи флангів і одночасно поливаючи автоматними чергами, бійці можуть потрапити під свої ж кулі.

Але…

Коли відкриваєш вогонь із автомата, то все стає на свої місця. Бачиш сектор обстрілу. Усі автомати не замовкають, аби не дати противнику отямитися. І ти бачиш усі цілі, по яких стріляє твоя група. І твої кулі перетинаються з кулями твоїх побратимів ніяк не раніше цілей.

Адреналін.

Партизанська війна

…Скоро виповниться 2 роки з того часу, коли російські танки навесні 2014 року показували фокуси недолік нашого кордону, трошки більше, ніж за 100 кілометрів від Чернігова.

Ми, цивільні патріоти тоді думали, що будемо робити, коли в головах кремлівських «визволителів» з’являться божевільні ідеї зробити Київ «рускім міром». Ми в соцмережах говорили про партизанську війну, пляшки із запалювальною сумішшю для російських танків…

Зараз, озираючись на ті дні, думаю, що були наївні. Треба вчитися захищати свою землю. Тоді і ворог не сунеться.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Афганець" на захисті конституційних інтересів України або Як росіяни охороняють кордон

Власне, а для чого загін «Ніхто крім нас» і «Афганець» проводили спільні тренування? Вони ділилися досвідом. Дехто вже не раз був в зоні АТО, або має за спиною війну і поранення. Інші повторювали призабуте. Адже є у чоловіків такий обов’язок – захищати свою землю.

І цього не зробить ніхто, крім нас.

Владислав САВЕНОК