Госпітальні округи: одні – наріжуть. а іншим – жити

Про створення госпітальних округів на Чернігівщині уже говорять тривалий час. І нещодавно у цьому надважливому питанні крига дещо скресла.

Але через непрофесіоналізм та імперські настрої обласних керманичів ця «крига змін» вкрилася гіркими і небезпечними для людей нюансами. Та про все по-порядку.

Про госпітальне реформування заявили нещодавно на розширеному засіданні колегії обласного управління охорони здоров’я.

Як відомо, у бюджеті на 2017 рік передбачено фінансування лише 47 % медичних потреб. Таким чином держава вимагає оптимізації мережі медичних закладів, скорочення ліжкового фонду.

Такий розвиток подій на Чернігівщину лягає темною плямою. Адже, якщо в середньому по Україні на кожні 10 тисяч населення припадає 72,35 лікарняного ліжка, то на Чернігівщині ця цифра становить 99,59. Тобто виходить начебто набагато більше.

Для мереж лікарень області запропонували три рівня надання стаціонарної допомоги: лікарні інтенсивного лікування першого (базового) рівня (переважно планового лікування), регіональні лікарні інтенсивного лікування другого рівня (у обраних географічних центрах регіональних округів) та обласні лікувально-діагностичні центри.

Іншими словами – облдержадміністрація пропонує впорядкувати мережу лікарняних закладів, скоротити ліжковий фонд та створити п’ять регіональних медичних округів: два в Чернігові й по одному в Корюківці, Ніжині та Прилуках.

Знову ж таки – все це без врахування думки людей. Захотілося чиновникам провернути «експеримент» – будь ласка.

А тепер – про «медичну бочку» і добрячий черпак дьогтю. Дивина та й годі, але кілька місяців тому голова Чернігівської ОДА Валерій Куліч заявляв про утворення в області 6 госпітальних округів. А тепер вже один «загубили».

І це при тому, що Чернігівщина – досить специфічна область: за розміром – одна з найбільших в Україні, натомість щільність населення у нас – одна з найменших. Напрошується логічний висновок: п’ять госпітальних округів для нашої області ЗАМАЛО.

Більше того, стикаємося з «паранормальним» парадоксом – Мену, яка мала б стати медичним центром, керівництво області без пояснень запхало в інший округ з центром у Корюківці. Де логіка і здоровий глузд? У Менському районі є відповідні потужності і громада «за» обома руками госпітального створення. Виходить, що думка менян владу не цікавить? Та люди здаватися не збираються, адже рішення чиновників їх, м’яко кажучи, обурило.

Місцеві жителі переконані, що госпітальний округ у Мені буде створено, а пропозиції, озвучені чиновниками на колегії обласного управління охорони здоров’я, так і залишаться «пропозиціями».

Географічно Мена розташована вигідніше за Корюківку. Через Мену ЩОДНЯ проходять 82 рейсові автобуси, а через Корюківку – всього 19. А два райони, які включили до госпітального округу №5, зовсім не мають прямого сполучення із Корюківкою. Натомість Мена має пряме сполучення з УСІМА довколишніми районами.

До речі, з рішенням чиновників категорично не згодні 4 райони із пропонованого госпітального округу №5 – Новгород-Сіверський, Сосницький, Коропський та Менський. А це 61% жителів госпітального округу, який примирливо хочуть створити керівники ОДА.

До речі, схожа ситуація і з Бахмацьким районом. Тут також є хороша медична інфраструктура і порозуміння з людьми. За ініціативи одного з народних депутатів України Валерія Давиденка був проведений ґрунтовний аудит системи охорони здоров’я. Місцевим жителям спеціалісти компетентно роз’яснили суть реформування, обговорили всі нюанси створення госпітальних округів, напрацювали карту реформаторських дій. Люди висловили свою думку – громада сказала «так» госпітальному округу. Але місцевій владі оці реформи – як кістка в горлі, тому через незацікавленість чиновників громадська ініціатива в Бахмачі загальмувалася.

Експерти у сфері децентралізації стверджують, що госпітальний округ – це добровільне об’єднання громад (в єдиному медичному просторі області) як система технологічно пов’язаних, але юридично і фінансово автономних лікарень, розташованих на території усієї області або частини (залежно від розмірів області, щільності заселення, інфраструктури), що формується з метою збільшення доступності медичних послуг та допомоги для пацієнтів.

Виникає ще одне риторичне запитання. Де доступність, своєчасність та висока якість медичних послуг для людей в госпітальному сценарії реформи, який пропонує облдержадміністрація?

Ні для кого не секрет, що отримати якісну медичну допомогу в більшості сіл Чернігівщини – неможливо. Факт! Дається взнаки нестача кадрів, дефіцит ліків, обладнання тощо. Про «екстремальні» дороги, якими хворих возять в лікарні, і згадувати страшно. Випадки, коли хворий помирає в кареті швидкої допомоги, не доїхавши до лікарні (бо чимала відстань і роздовбані дороги) – жорстока реальність.

Тож про які 60 хвилин доставки хворого до лікарні інтенсивного лікування йде мова? Перш ніж ухвалювати рішення, треба ґрунтовно вивчити специфіку регіону, поспілкуватися з людьми, зрозуміти їхню думку.

Прикро, та наразі ідея поділу «медичного пирога» на округи виглядає скоріше, як бажання зекономити, а не спроба створити систему охорони здоров’я з високими стандартами. Важливий нюанс – людям потрібна якісна і доступна медична допомога, а у «реформаторській пародії», яку пропонують в ОДА, цим і не пахне…

Абсурдність ситуації вражає – у місті Чернігові хочуть створити аж 2 округи, тобто, тут не можуть визначитися з єдиним «медичним провідником». А що вже говорити про села?! Хоча губернатору по-суті селянські проблеми не печуть душу, він то в місті мешкає.

Мережа госпітальних округів, запропонованих облдержадміністрацією не відповідає ні реаліям Чернігівщини, а ні прагненням людей. І головне, що влада має зрозуміти, що запропонована нею модель реформування – не константа.