Без терміну давності

До меморіалу «Пам’яті Героїв Крут» приїздимо ще о 9-й ранку, хоча офіційні заходи починаються аж об 11-й.

З автобуса виходимо ледь не серед поля: ліворуч видніється ліс, праворуч - меморіал, трохи вперед – поодинокі хатинки.

Але з чого, власне, починаються «Крути»? А «Крути» починаються не з меморіалу.

«Крути» починаються зі станції поруч села Пам’ятне.

Кілька закинутих хат, розібраних сараїв, покинутих долі інструментів для роботи з землею – так зустрічає Пам’ятне. Вздовж вулиці Української тягнеться з десяток занедбаних будинків, де, на щастя, ніхто не живе.

Трохи далі хати вже доглянуті, господарські речі не валяються просто неба, а у деяких дворах навіть чується гавкіт собаки. Але людей, як і раніше, не видно. Не чутно. Зусібіч розкинулося поле, і тишу порушує лише автомобільний гуркіт за ним.

Безпартійна станція

О 10-ій годині біля меморіалу «Пам’яті Героїв Крут» уже людно.

З цієї станції «Крути» пасажири нікуди не відправляються і не прибувають. 99 років тому тут була справжня залізниця, де й загинули Герої Крут, а сьогодні на штучно створеному пероні стоїть чорний паротяг середини 20 століття, вокзальні ліхтарі тих же часів та вагони-музеї. Час застиг.

Організатори флешмобу піском малюють тризуб, на який через кілька годин стануть люди з повітряними кульками синього та жовтого кольорів і випустять їх у небо. Але вже через 10 хвилин після окреслення тризуба, його межі стираються від кроків.

А поки йде підготовка, люди гріються в наметах, де гостинні жінки пропонують кожному гарячий чай, наливають суп, роблять нові порції бутербродів. За балачками в теплі збігає 11-та година.

-Зараз, пальці відігріються й підем, - лунає справа та зліва.

На станції сьогодні жваво, як на справжньому вокзалі, але хто тут не вперше - кажуть, що минулого року людей було більше.

Коли Архієпископ Євстратій з Олегом Ляшком покладають квіти до меморіалу, люди роблять крок уперед, щоби краще роздивитися. У цей момент лячно глянути вгору: над тобою нависають сотні партійних прапорів.

Серед них двійко-трійко державних, але сфотографувати не виходить, бо їх закривають інші. І скільки не відходь від натовпу – усі прапори все одно не влізають в кадр – так їх багато.

Хтось із натовпу вигукує: «Україна єдина!» Та де ж вона єдина? Ззаду – прапори «Свободи», Народного Руху України, «Укропу». Зліва – колона білих прапорів Радикальної партії. Попереду – червоно-чорні прапори «Правого сектору» в руках юнаків у балаклавах. Губляться на фоні й прапори кримських татар, а під кожним прапором вариться свій куліш.

Післяреквієм

Після офіційної частини мітингу-реквієму всі прапори розходяться: Радикальна партія рухається до власного намету зі своїм кулішем, а «Свобода» йде в маси - роздає натовпу календарики, де з однієї сторони в тебе вдивляються Донцов, Шухевич, Коновалець, Бандера, а на іншому боці вже ти втуплюєш погляд в емблему партії.

Паротяг тим часом перетворюється на фотозону – діти вилазять на дах, роблять селфі, сміються. Батьки весь час поруч - фотографують своїх дітей на його даху.

«Крути» починаються зі станції. Нею ж вони і закінчуються. За її межами ніхто не говорить скорботних промов, і партійні прапори йдуть геть, щоби повернутися ще за рік.

Вулиця Українська махає їм рукою услід.

Фото автора.