Ніжинський лікар Олег Бойко про те, як довелося згадувати курси з військової хірургії

«У хірургічному відділенні у березні знаходилися тільки військові. Всі хірургічні столи були задіяні. Працювали й лікарі і медсестри, санітарки. Титанічна праця. Довелося згадувати курси, вебінари із військової хірургії, всю теорію, які нині дуже згодилася на практиці»­, - говорить завідувач хірургічного відділення Олег Бойко.

 «Довелося згадувати науку. Військова хірургія значно відрізняється від цивільної. У цивільній значно простіше. У військовій необхідно мати розвинуту інтуїцію. Адже куля чи осколок він не йде прямо в тіло. Може зайти у плече і вийти через живіт. Тож «чуйка» має бути в хірурга. Допомагає в лікуванні сучасне обладнання, яке придбали нещодавно. Особлива подяка міські й владі. Завдяки рентген­апарату ми могли оперативніше працювати, не втрачали даремно час.

Всі випадки протягом цього часу у нас були унікальні. Всі потребували відповідних знань, навичок, умінь. Можу твердо заявити, ми витримали. Наш колектив неперевершений, дружний. Перевірений часом і подіями березня­квітня. Всі сумлінно працювали. Іноді цілодобово. Й мені третину місяця довелося ночувати у відділенні. Адже постійно везли ранених, яким необхідна була наша допомога. Понад місяць відділення працювало на межі своїх можливостей.

В одного пацієнта могло робитися більш як десять операцій. Бувало, що за день доводилося робити до двох десятків оперативних втручань. Ми роботи не боїмося. Фізично працюємо добре, інший аспект – психологічний. До пацієнта необхідно підібрати слова, заспокоїти, вселити надію в швидке одужання.

В час бойових дій в відділенні постійно чергували два хірурги, які в будь­який момент могли надати допомогу. Бувало, що й три хірургічні столи були зайняті – йшли операції. І хочу наголосити, що допомога хворим це результат злагодженої роботи медпрацівників відділення.

Нам дуже допомагали волонтери. Це унікальні люди, які можуть все. Вони привозили ранених, одягали, роздягали їх, носили, допомагали переміщатися по відділенню, всіляко допомагали медперсоналу. В будь­який складний момент на волонтерів можна покластися. За їх працю особливе спасибі. Після чергувань, особливо цілодобових, було одне бажання – виспатися. Таким чином знімав стрес» - розповідає лікар.

Як зазначає Олег Бойко, їхнє відділення пройшло гарний вишкіл. Здобули неоціненний досвід роботи у воєнний час, пізнали воєнну хірургію. Нині відділення працює у своєму звичному режимі. Тільки згадують ті місяці шаленої праці та дякують Богу і ЗСУ за можливість рятувати людські життя.