У Державній Думі Росії викрито чернігівського агента. ФОТО

Депутат Державної Думи, член фракції «Справедливая Россия» Олена Драпеко своїм походженням пишається. Всупереч нинішній «дворянській моді».

– Сім'я у мене робітничо-селянська. Один дід – землю орав. Інший керував паровозами і вважався у ті часи робочою аристократією, - розказує депутат.

Предки Олени Григорівни по батьківській лінії – українці і колись жили у Чернігівській області. Але на рубежі XIX–XX століть стався у цих густонаселених землях неврожай. Щоб врятувати людей від голодної смерті, було вирішено ціле село Преображеновку переселити до Башкирії.

І ось потягнулися на Урал низки возів, торохкаючи глечиками та самоварами. Влаштувалися переселенці під Уфою. Так Башкирія стала другою батьківщиною для колишніх уродженців Чернігівщини.

– У дитинстві я часто бувала в Преображеновці, – згадує Олена Григорівна. – Півсела мені було хоч і дальніми, але родичами, носили прізвище Драпеко. Як це не дивно, проте переселенцям вдалося повністю зберегти традиційний устрій життя.

Тут говорили хай вже і не такою чистою, проте все-таки українською мовою. А до Великодня білили піч молоком і розписували її яскравими квітами. Моя тітка Анюта дбайливо зберігала у скрині своє придане – розшиті сорочки і облямівки на ліжку.

Коли її внучка – моя двоюрідна племінниця – збиралася на прийом у французьке посольство, то дістала з бабуся скрині ці облямівки і завернулася в них. Її наряд був найкращим і дорожчим. Всі присутні на рауті захоплювалися якнайтоншою ручною роботою українських майстринь.

Дід Олени Драпеко по батьковій лінії – герой Першої світової війни. Він був нагороджений Георгіївським хрестом і дуже пишався заслуженою нагородою. Проте поранення, отримані їм в боях, незабаром позбавили сім'ю годувальника. Його дружині – красуні Оленеві – довелося поодинці ростити всіх дітей. (Олена Григорівна не пам'ятає точно, скільки сестер і братів було у батька – 12 або 14. Не всіх вона застала живими.)

– Мій двоюрідний брат Гріша почав складати наше генеалогічне древо, докопався до чернігівських предків. Я бачила це гіллясте древо нашого роду. Проте після смерті брата результати його досліджень якось пропали, – жалкує депутат.

Про предків по материнській лінії Олені Драпеко відомо значно менше. Знає, що були вони з сім'ї старовірів. У період петровских реформ їх або заслали, або вони самі вважали за краще втекти на Урал. Там і осіли. Мамин батько був робочим-паровозником. Об'їздив півкраїни – від Середньої Азії до Москви. Він багато що бачив і знав. А після приїзду вражав своїх домочадців дивовижними речами, привезеними з дальніх куточків Росії.

Протилежності сходяться

Подробиць знайомства батьків Олена Григорівна не знає. Швидше за все, їх звів комсомол. Тато був комсомольським працівником, а мама – активісткою. Коли вони зустрілися, мамі було всього 17 років, і вона навіть не подумувала про заміжжя. До того ж її лякала восьмирічна різниця у віці з претендентом на руку і серце. Проте веселий чорнобривий красень-хохол вирішив неодмінно узяти вподобану йому дівчину в дружини. І знайшов хитрий спосіб.

Запросив її до себе у село – начебто погостювати. Приїхала молода пара в Преображеновку, а там вже столи накриті, родичі сидять. Весілля! «Так довелося матусі за таточка заміж вийти», – посміхається Олена Драпеко.

Не дарма існує думка, що протилежності сходяться. Батьки Олени Григорівни – ще один приклад, підтверджуючий справедливість цього вислову. Аж надто різними за характером вони були. Старовіри – люди суворі, неусмішливі. Мама, вихована в таких традиціях, сама була сувора і володіла твердим характером. А тато, навпаки, завжди виділяв життєрадісність, сипав анекдотами і обожнював збирати повний будинок гостей.

Пожитки сім'ї Драпеко в основному і складався з книг, тому що все інше майно з легкістю поміщалося у великій валізі з написом «Велика Німеччина». Цей гігантський фанерний ящик з жорсткими ребрами батько привіз з Німеччини, де після Великої Вітчизняної війни читав лекції з політекономії.

Після повернення він просився у діючу армію. Сім'ї довелося колесити услід за ним, гримівши вмістом фанерної валізи. «Коли в країні з'явилися ракетні війська, то тата призначили у ракетний полк. Саме там він і закінчив свою військову службу. Відбулося це в 1961 році, а через два роки тата не стало», – згадує Олена Григорівна.

Творча "жилка" – у спадок

Не дивлячись на свою строгу вдачу, мама Олени Драпеко була дуже артистичною і любила виступати. Куди б не приїхала вона услід за мужем-военным, тут же починала брати участь в концертах народної самодіяльності.

Сама Олена Драпеко теж була постійною учасницею концертів народної самодіяльності. А тому після закінчення в місті Пушкіні колишній Маріїнській гімназії (у якій свого часу вчився і письменник Олексій Миколайович Толстой) дівчина ні секунди не сумнівалася, ким стати. Вона поступила в Ленінградський театральний інститут.

– У той час батько вже помер. Брат знаходився в Кондопоге. А ми жили удвох з мамою. І жили дуже бідно, – розповідає Олена Григорівна. – Мамина зарплата була карбованців 80, а моя підвищена стипендія – 35. Тому паралельно з навчанням в інституті мені доводилося ще і працювати – продавати квитки на танці.

У нас у Царському Селі був знаменитий танцювальний зал, куди приїжджали навіть дівча з Ленінграда. Тому що в місті знаходилося цілих три військові училища – військово-морське, ракетне і будівельне. Отже на танцях не було дефіциту кавалерів.

Красуню-білетерку постійно запрошували потанцювати. Проте дівчина, виглядаючи з віконця каси, безапеляційно заявляла: «Мені ніколи. Я на роботі».

Великою підмогою для мами і Олени став город. «Я копала землю, садила картоплю, підгортала її, потім викопувала і відвозила на зберігання в підвал. Тим і годувалися. Мої однокурсники, включаючи знаменитого Мишу Боярського, приїжджали іноді мені допомагати. У подяку мама завжди відправляла мішок картоплі в гуртожиток для іногородніх студентів», – згадує депутат.

Мама як свято

Дочка Олени Драпеко теж рвалася в артистки. Проте навчена життєвим досвідом мама відрадила її від цієї затії.

«Я вирішила, що Настя дуже розумна для цієї професії, – відмітила заслужена артистка Росії. – Адже актор – це діяльність, що вимагає емоційно багатої сфери, а у дочки ще і добре розвинене комбінаторне мислення. Вона за вдачею лідер, командир. Вся в бабусю. Я їй запропонувала, і Настя зі мною погодилася, що професія журналіста об'єднує публічність і творчість, але в той же час дозволяє розвиватися інтелекту».

Зараз вже можна з упевненістю сказати, що кар'єра Насті Драпеко складається успішно. Вона з червоним дипломом закінчила журфак, працювала на телебаченні, а зараз є шеф-редактором радіостанції «Маяк».

– Виховувати дочку мені було ніколи, - зізнається депутат. – Моє особисте життя склалося не дуже вдало. Я розвелася з чоловіком, коли Настенька була зовсім маленькою. В результаті у мене на руках опинилися дочка і старезна мама. Оскільки ніяких аліментів я не отримувала, то мені довелося дуже багато працювати, щоб забезпечити сім'ю.

Я весь час знімалася в кіно, переходячи з одного фільму в іншій. А коли не було зйомок, то їздила з творчими зустрічами по містах і селах, по заводах і фабриках. Об'їхала країну вздовж і поперек. Весь цей час Настя жила з бабусею. А мама для неї була святом. Я з'являлася удома завжди з подарунками і солодощами. Отже виховувати її я могла лише особистим прикладом.

За інф. Государственная Дума