В. Кікабідзе: Путінський режим залякав і населення, ніхто не говорить російському народу правду

У вересні в Москві мав відбутися ювілейний концерт Буби Кікабідзе. Росіяни збиралися також вручити йому так званий Орден дружби, а Буба заявив, що відмовляється й від ордена, і від концерту.

- Те, що Росія зробила в Грузії – чистої води агресія й спроба окупації суверенної держави. Тут не про що багато говорити, все ясно з першого погляду. В 21-м столітті ніхто не очікував такого навіть від Росії.

Ясно, що це була заздалегідь спланована й добре підготовлена операція. Вторгнення окупаційних військ на нашу територію відбулося так стрімко, що вони не змогли б здійснити це спонтанно, без попереднього плану.

Я спершу думав, що російська армія обмежиться тільки зоною конфлікту, але коли вже вона розповзлася ледве не по всій Грузії, я зрозумів: росіяни почали цю варварську війну навмисно. Ми повинні постаратися якимсь образом покінчити із цією країною. У цьому нам повинен допомогти Захід. Це лихо має, все-таки, і один гарний наслідок: увесь світ побачив, яка це країна - Росія, побачив, що для цієї країни навіть в 21-м столітті нічого не змінилося.

Погано те, що весь цей жах довівся саме на нас. Що поробиш, ми маленька нація, і якщо оглянути поглядом нашу історію - інакше, напевно, і бути не могло. Увесь світ заявляє нам про свою велику підтримку, і те, що вони зараз із нами, дуже важливо не тільки для сьогодення, але й для нашого майбутнього. Що стосується Росії, вона буде серйозно покарана усім світом.

- Незважаючи на міжнародні зусилля, Росія намагається затягти процес...

- Ви праві, вони намагаються якнайбільше порозбійничати і познущатися. Видно, такий одержали наказ – знищувати все, що зможуть.

У Боржомській ущелині зробили акт найжорстокішого вандалізму – підпалили ліс. Хто, крім варварів, міг зробити таке?! Улаштували пожежі в наших унікальних лісах. Це вандалізм і злочин проти людства.

Самі зрівняли із землею Цхінвалі, а тепер намагаються грузин у цьому обвинуватити. Я впевнений, незабаром усе з'ясується, тільки нам треба небагато потерпіти, іншого виходу в нас немає.

- У вас безліч близьких і друзів у Росії, вони вам дзвонили? Що вони думають про що відбувається?

- Ніхто не подзвонив, крім одного-двох дуже близьких людей. Їм явно було соромно, і вони вибачалися. Інші - у всякому разі ті, кого ви мали на увазі - ніхто не подзвонив. Їм, напевно, незручно дзвонити, та і якщо подзвонять - що повинні мені сказати? Що правда, так це те, що російська інтелігенція тепер дуже налякана. Я зачудувався, коли довідався, що Григорій Явлінський улаштував у Петербурзі досить більшу акцію протесту й підтримав Грузію. Хоч хтось насмілився підняти голос.

- Ви відмовилися від запропонованого російською владою т.зв. Ордена дружби. Може, розповісте про це?

- Що там розповідати? Відмовився, а як я міг вчинити інакше?!

- Що це за нагорода, хто неї видає?

- Це одна з найважливіших нагород у Росії. Вона так і називається - «орден Дружби». Мені повинні були вручити його у вересні, надіслали про це документ, підписаний самим президентом. Тоді ж, у вересні, у Великому кремлівському палаці повинен був відбутися мій ювілейний концерт. Я відмовився й від ордена, і від концерту. Про яку дружбу можна говорити, коли підривають мій будинок і намагаються зрівняти із землею мою країну?!

- Будь у вас можливість звернутися до ваших слухачів у Росії, що б ви їм сказали?

- Так хто ж мене слухать-то буде?.. До кого я повинен звернутися, ті нічого сказати не зможуть, тому що й самі дуже налякані. У мене російський директор, і він мені сказав, що з багатьох російських міст дзвонять зовсім незнайомі люди й говорять: передайте панові Бубі, що ми поруч із ним. Але вголос виразити протест ніхто не насмілюється. Путінський режим залякав і російське населення, ніхто не говорить російському народу правду.

- Звернетеся тоді з парою слів хоча б до грузинів...

- Грузинам я скажу, що сьогодні нас може врятувати тільки єдність. Ми повинні зуміти зробити все для захисту нашої країни. Росіяни повинні якось забратися звідси. Потім ми подбаємо про країну й заново все побудуємо.

Адже хоча б тепер ми повинні зрозуміти, що поїдом їсти один одного нам ні до чого. А взагалі ж, ми в ці дні дійсно змогли стояти разом. Лихо нас хоч небагато зблизило. Я зрадів, коли проти російської агресії виступила опозиція. Нам тепер за багатьма людьми треба доглянути, улаштувати, нагодувати. Біженці мають бути повернуті у свої будинки.

На все це потрібно час, але ми не повинні падати духом! «Вистояти в лихо!» - так заповіли нам предки, і так ми й повинні чинити.

Натія Долідзе