Хроніка абсурду: Чорнобильське знущання

«Я не маю за що жити!» - каже Тамара Слобода із села Ліски Менського району.

Три роки вона отримувала пенсію за померлого чорнобильця-чоловіка. Тепер виплати припинили.

Жінка та ще шестеро її колег по нещастю, чиї чоловіки поклали життя за ліквідацію Чорнобильського лиха, лишилися без копійки.

Було - і нема. Ні чоловіка, ні пенсії

20 років тому чоловіка Тамари Слободи забрали на військові збори і відправили «усувати наслідки аварії на Чорнобильській АЕС».

Три з половиною місяці під реактором вистачило, щоб убити здоров'я 38-річного чоловіка. 6 років Сашко Слобода прохворів і помер від раку.

Тамара лишилася вдовою з двома дітьми: синами 14 і 17 років. За законом «Про загальнообов'язкове державне страхування», пояснили жінці у пенсійному фонді, як вдова чорнобильця, вона має право вийти на пенсію у 50 років і отримувати пенсію та допомогу за чоловіка-ліквідатора.

Три роки тому Тамарі Василівні виповнилося 50, і вона пішла на пенсію з «колгоспу», як продовжують у селі називати місцеве сільськогосподарське підприємство.

Виплати не дуже-то великі. На початок цього року жінка отримувала 570 гривень пенсії та ще 130 «чорнобильських». Всього 700 гривень.

Але у травні 2009 Тамара Слобода отримала лист від Управління пенсійного фонду в Менському районі. Чиновники написали, що жінка, виявляється, не мала права на дострокову пенсію.

«Оскільки ваш чоловік не відноситься до категорії військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, права на пенсію Ви не маєте», - йдеться у листі за підписом начальника управління Тетяни Лоли.

«Тобто - як це? - здивувалася Тамара Слобода. - Три роки мала право на пенсію, а тепер - ні?»

У пенсійному фонді їй пояснили - різниця між «військовозобов'язаним» і «військовослужбовцем» міняє все. Був би чоловік військовим - була б пенсія. А на «ні» і виплат нема.

Країна неляканих ідіотів! Невже вам Чорнобиль не показав, що радіація не зазирає в документи: «військовозобов'язаний» ти чи «військовослужбовець», коли країна в біді?

За рахунок кого в Чорнобилі відбувалися найстрашніші і найнебезпечніші ліквідаційні роботи!? Вони велися силами безправних, рядових і мовчазних чоловіків українського села, які знали одне: якщо не ми, то хто?! І лізли у самісіньке пекло, куди їх посилали.

І ось через 20 років вдова такого українського селянина опинилася без жодних виплат. Пенсію не дають, «чорнобильських» - також. А де знайти роботу, коли до 55 років лишається всього півроку? Ці півроку треба якось прожити, прохарчуватися. А ще у лікарню влітку потрапила, ліки треба купувати… У нас же не комунізм!

«Я не маю за що жити. Взагалі - жодної копійки не дають», - бідкається Тамара Слобода.

Виявляється, вона не одна подібним чином постраждала. Іще 6 жінок у Менському районі перестали отримувати пенсії за померлих ліквідаторів-чоловіків.

Чому так сталося? Телефонуємо начальнику Управління пенсійного фонду у Менському районі Тетяні Лолі:

- Скажіть, будь ласка, чому саме у вашому районі жінки перестали отримувати пенсію?

- Не тільки у нашому, так по всій області.

- А на підставі чого їм відмовили у пенсії? Вийшли якісь нові закони? Постанови?

- Пенсія даній категорії була незаконно призначена, безпідставно, допущена помилка. Пенсіонери позивалися у суді, але районний суд їм відмовив. Ми лише виконуємо норми закону.

- Але ж жінки не просилися на пенсію раніше 55 років! Їх відправили! А тепер і пенсії нема, і роботи. Хто за це відповість?

- Іде суд, апеляційний, буде оскарження. Як суд скаже, так і буде.

- То хто відповість за помилку? Ваші ж співробітники оформляли її на пенсію. Тоді було можна, а зараз вона кілька місяців не одержує ні копійки…

- Я не можу вирішувати. Вирішить суд.

Дива та й годі! На підставі чогось вирішували і відправили, а зараз не можуть вирішувати!

Чорнобильці нічого не можуть вдіяти

Можливо, більше пояснень дасть голова обласного відділення Українського національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля Євген Сонник:

- Я розбирався персонально по кожному випадку. Із 7 чоловік законною виявилася тільки одна пенсія. Жінка як отримувала пенсію, так і отримує. Іншим виплати припинилися.

- Хто ж за це відповість? Жінки втратили роботу, і пенсії їм немає.

- Мені не відповіли, хто у цьому винен. Я ставив це запитання і в районному відділенні пенсійного фонду. Не відповідають.

Одне так і незрозуміло: хто цар і бог у районі? Самодержавство якесь: хочу - призначу пенсію, хочу - зовсім відберу. У нас закон, як дишло - він завжди на службі чиновника.

А тим часом жінки уже півроку не отримують ні копійки і не знають, за що їм завтра купити хліба.