Ревю №10

На жаль, минулого тижня росіяни отримали змогу зайвий раз переконатися, що біда не ходить одна. Ще не минув шок після терористичного акту на залізниці, як 4 грудня 113 людей загинули під час пожежі в пермському нічному клубі «Хромая лошадь».

Серед загиблих двоє громадян України. Клуб святкував свій «день народження»...

Планета

Дехто вже навіть почав говорити, що саме з Росії почався кінець світу, запланований стародавніми майя на 2012 рік. Та, мабуть, не варто даремно тривожити давно зітлілі кістки американських аборигенів. Там, де панує принцип під умовною назвою «авось», ні астероїдам, ні цунамі робити нічого.

Людство саме чудово може покінчити зі своїм існуванням, бо «авось» — це поняття інтернаціональне. В Україні теж не одна «лошадь хромала». Згадаймо хоча б Дніпропетровськ. Здається, тільки в Білорусі нічого схожого останніми роками не було. Але ж там — «тоталітарний режим». Ні нам, ні росіянам це не підходить. Нам більше подобається горіти, тонути і злітати в повітря.

Цікаво, чи довго треба було думати, щоб у приміщенні з низькою стелею, декорованому сухою соломою, запалити феєрверк? Звичайно, винуваті знайдуться. Вже заарештовано трьох керівників клубу і директора компанії, яка встановлювала піротехніку. Благо, у Чечню за ними спецназ посилати не довелося. Можна заодно заарештувати ще й того продавця, котрий продав сірники, якими підпалили гніт піротехнічного «китайського дива».

Чому б ні? Повісити їх усім гамузом на попелищі — і йти святкувати Новий рік. І навіть не сподіватися, а точно знати, що задоволені «торжеством справедливості» росіяни після цього швидше язики собі відріжуть, ніж запитають: «А чи тих, кого треба, повісили?» Кого треба, того й повісили. Хай навіть приміщення «Хромой лошади» і знаходиться у федеральній власності – постановою уряду від 28 січня 2009 року його передали Міністерству оборони Росії. Тому самому, яке нещодавно отримало право кидати ядерні бомби на кого завгодно і коли завгодно.

А в столиці Індонезії Джакарті встановили статую американського президента Барака Обами. Встановили акурат у четвер, коли президенту США «в натурі» в касі Нобелівського комітету нарешті видали премію готівкою. Мабуть, у Джакарті таки на щось розраховували. Статуя, щоправда, зображає господаря Білого дому не в розквіті літ, а десятирічним хлопчиком, який неначе «надихає індонезійську дітвору на прагнення втілити в життя свої мрії». Це так поетично пояснила мер Джакарти Сильвіана Мурні.

Громадянам США залишається тільки молитися, щоб не всі індонезійські пацани мріяли повторити шлях свого видатного земляка. Бо тоді супердержаві гаплик. Дивує в статуї одне: маленький Обама зображений з піднятим догори пальцем лівої руки. Але втішає те, що палець не середній. 

Україна

Не знаємо, як там з рейтингом, але, за кількістю згадок у новинах, на перше місце, останнім часом, вийшов Віктор Ющенко. Це явно його секретар Віра Ульянченко постаралася, котра колись пообіцяла подолати скромність і сором'язливість Президента України, щоб електорат нарешті дізнався, кому він має завдячувати своїм щасливим життям. Так що далі в тексті – нічого особистого.

Віктор Андрійович справді зробив немало. Наприклад, довів брехливість прислів'я про дарованого коня та його зуби. Пам'ятаєте, минулого тижня він попросив подарувати йому кошеня? Так ось, журналісти СТБ прийняли це прохання за чисту монету і вручили Президентові симпатичного смугастого «Матроскіна». Проте діти Віктора Андрійовича, яким батько хотів підсунути подарунок під виглядом зниклого безвісти домашнього улюбленця Тигра, так досі заплаканими й ходять: «ліве» кошеня негайно передали до ветеринарної клініки «на аналізи». І там, за повідомленням преси, у тварини знайшли якісь болячки! Після чого одне дуже близьке до оточення Президента джерело видало фразу: «Це могла бути біологічна зброя!»

У СТБ тепер волосся на головах рвуть, проклинаючи свою щедрість. По-перше, кота шкода — затягають його по міжнародним експертизам. А по-друге, не дай, Боже, доведуть, що тварину, перед тим, як подарувати, натерли діоксином! Пропав тоді телеканал.

До речі, абсолютно незрозуміло, як Віктор Андрійович збирався провернути підміну. Адже про його заплановану хитрість тільки «Вісник Ефіопії» не писав. Хіба що діти Президента газет не читають і телевізор не дивляться.

«Я – красавец. Быть может, неизвестный собачий принц-инкогнито, – размышлял  пес, глядя на лохматого кофейного пса с довольной мордой, разгуливающего в зеркальных далях. – Очень возможно, что бабушка моя согрешила с  водолазом». Михайло Булгаков, «Собаче серце». Це теж Президент допоміг класику згадати, за що йому наше щире спасибі.

А потім, виступаючи в прямому ефірі (інакше б вирізали!) Житомирської обласної телерадіокомпанії, розповів: «Моя родословна ведеться від Петра Івановича Калнишевського... Коли ми говоримо про Івана Степановича Мазепу, то в його Раді під номером 11 стояв Ющенко».

Так що прогрес є: той Ющенко тільки 11, а наш Віктор Андрійович, – вже в п'ятірці світових банкірів. Про що, як пам'ятаємо, він теж сам і розповів. І теж у прямому ефірі одного з обласних телебачень.