Суд перевищив свої повноваження і порушив європейську практику санкцією на обшук журналіста

За щастя і справедливість боремося вже не перший рік. Звісно, в міру своєї компетенції і роду занять. Чого і Вам бажаємо :).
Звісно, "вумняки" перед киданням каміння у воду мають пам"ятати про презумпцію невинності. А нелякані ідіоти - про можливі зустрічні незручності у стилі бумеранга. Інакше подібні несподіванки чи то від носіїв традиційної, чи то "четвертої" влади, можуть увійти в моду. А це теж не досить гарно. Хоча за відсутності правової держави що поробиш? :) Вони - в своєму стилі, ми - в своєму! Займатися ж непритаманними дурницями у відповідь на дурниці - немає часу, бажання і потреби.

"А що робити людині, яка "ні сном ні духом", але витягає зі скриньки постанову суду щодо неї з широко відкритими очима? При тому, що 10 днів на доведення того, що вона не верблюд, давно минули."
Якшо вже говорити про такі випадки, то існує такий орган як прокуратура, до якої, можна звернутись із заявою про оскарження дій працівників ОВС чи працівників поштового відділення.Хай вони і перевіряють чий підпис стоїть на адмін. протоколі чи на відомості про отримання повістки!!Але це тільки в тому випадку, коли дійсно така ситуація, тому, що є багато "умняк", які спалюють всі виклики до суду, а потім кажуть я не отримував і я нічого не знаю . А якщо будете кидати каміння і дивитись на круги, то тоді ні накого окрім себе і не ображайтеся!За справедливість потрібно бороться, як і за щастя:)

система думає, що подібними діями можна придушити протест. від того людей з антисистемним мисленням стає ще більше. процес не зупинити. національній державі бути! система помре!

То значить безневинну людину можна оббрехати, ображати, а потім розбиратись, але ж то на людину вже наплювали!?
З таким же успіхом Юрій, Вам можна відрубати декілька кінцівок і спостерігати, може вони відростуть назад!

Вибачте, що запитанням на запитання. А що робити людині, яка "ні сном ні духом", але витягає зі скриньки постанову суду щодо неї з широко відкритими очима? При тому, що 10 днів на доведення того, що вона не верблюд, давно минули.
Пропонуєте кинути каменюку у воду і подивитися, як кола підуть? Звичайно, можливо до відповідальності варто притягувати не суддю, а міліцейське начальство чи навіть працівників поштового відділення. Не знаю. Але з якого це дива громадянин має бути крайнім через прийняття неправосудних рішень? Чи маючи досвід міліцейський знущань над чернігівцем Михайлом Ковалем оформити на них судовий позов?

"Достеменно відомо про випадки, коли, наприклад, наш чернігівський суд виносив постанови за звичайнісіньким брехливим міліцейським адмінпротоколом".
Що прикажете робити судді? Кожен адмін протокол перевіряти на його "брехливість", назначати почеркознавчі експеритизи на стадії його розгляду, проводити очні ставки міліціонер-правопорушник, чи все таки прийняти рішення згідно тих матеріалів , які є, а потім(якщо будуть скарги) розглядати ці матеріали більш достеменно?

Якщо суд "цікавився", то чому до журналіста одразу припхалися з обшуком? Це вже не просто дурна мода, бажання до якої потрібно відбивати усіма можливими засобами. Крім того, є законодавче поле, є правове поле і є рамки етики. Так ось, рамки етики у діяльності журналіста не завжди співпадають з законодавчим полем. Це коли, наприклад, журналіст має у будь-який спосіб убезпечити свої джерела і робочі матеріали, незважачи навіть на сумнівні постанови судів. Інакше журналіст виступає вже не в ролі журналіста, а як допоміжний засіб у механізмах державного насильства. Насильства державних інституцій, схильних до монополізації влади і щоденної зміни Конституції в залежності від обставин у той чи інший спосіб. І ціна питання тут надто висока. Цей момент якраз і враховує європейська правова практика.
Як на мене, у рішеннях і постановах судів зараз грають роль не стільки якісь політичні моменти, скільки банальна кваліфікація суддів і різноманітні бізнесові впливи.
Достеменно відомо про випадки, коли, наприклад, наш чернігівський суд виносив постанови за звичайнісіньким брехливим міліцейським адмінпротоколом. Причому, в одному з випадків - за відсутності фігуранта, який навіть не бачив в очі повістки. Тобто, одне з рішень приймалося виключно за протокольною писаниною, зклепаною рядовим міліціонером під "диктовку" начальства. Отже, все буває набагато простіше і брутальніше, ніж в описаній історії.

А може ще суддя повинен був виїхати на місце пригоди і оглянути його???
Звідки відомо,що суд не цікавився у правоохоронних органів про добровільну видачу?
І взагалі , при прийнятті рішення суддею про обшук чи обрання міри запобіжного заходу, суд враховує лише підстави, які дають змогу прийняти те чи інше рішення, докази розглядються на іншій стадії судового процесу.