“УКРАЇНА — ДЛЯ ЛЮДЕЙ”. ЯКИХ САМЕ?

Робота нашого найвищого, обраного всім народом, органу державної влади — парламенту, Верховної Ради України, проходить, на перший погляд, гласно й відкрито для оцього самого народу. Під прицілом десятків телекамер, які особливо ретельно смакують мордобійки й інші цікавинки.

Насправді ж, громадяни, які й обрали цей самий парламент, багато чого в його роботі не бачать.

Як журналіст, акредитований у парламенті, вранці, у дні пленарних засідань сесії, бачу на дошці оголошень  парламенту  довжелезний порядок денний. По 30—40 і більше питань на щодень. Ясно, що нормально їх розглянути неможливо. Навіть при тому, що більшість з них — це проекти “Закону про внесенні змін до Закону…” Що зайве говорить і про якість отих вже ухвалених законів, які постійно треба рихтувати, і про настирливість лобістів, яким дуже вартує внести бодай якусь нову кому чи двокрапку в закон.

   Але не менш цікавим для виборців було б те, що не проходить в голосуванні, не ухвалюється, відхиляється.  Як правило, це те, що пропонує опозиція. Воно мирно осідає в нетрях парламентських архівів.

     Ось, скажімо, на одному з останніх пленарних  тижнів парламент відхилив проекти постанов про проведення цілого ряду парламентських слухань. Наприклад, поданий головою Товариства “Просвіта” народним депутатом Павлом Мовчаном проект постанови про проведення слухань “Конституційні засади української мови та цілісність держави”. Ну, от не хвилюють парламентську більшість ні державність української мови, ні цілісність самої держави. Того ж дня відхилили пропозиції про проведення слухань “Українсько-російські відносини у сфері гуманітарно-культурного співробітництва”, “Українська кінематографія: стан, проблеми, перспективи розвитку”, “Шляхи реформування вищої освіти в Україні”, “Про дотримання прав української громади в Російській Федерації”. Проекти вносили представники опозиції, зокрема, А. Шкіль, Л. Григорович.  

    Серед відхиленого того ж дня — і проект постанови парламенту “Про заслуховування інформації Кабінету Міністрів України щодо стану соціально-економічного розвитку держави за 2010 рік.” Здавалося б, що тут такого? Як не є, у нас же ще парламентаризм не ліквідовано, парламент є і , попри “концентрацію” президентської влади, має, згідно Конституції, немалі повноваження, в тому числі щодо призначення Уряду, а відповідно — контролю за ним, аж до відправки у відставку. І підсумки року треба ж якось підбити, офіційно, гласно. Що ж тут не так, в цьому проекті, який подав народний депутат, лідер партії “Фронт Змін” Арсеній Яценюк?

    Розгадка в самому проекті постанови та пояснювальній записці до нього. Те, що зараз варто процитувати, спонукає не лише до “заслуховування”: “Україна падає в безодню економічного і політичного хаосу, стрімко зростає державний борг та повільно зростає ВВП, спостерігаються високі темпи інфляції, руйнування індустріального, наукового, кадрового потенціалу, внутрішнього ринку, скорочення робочих місць, заборгованість заробітної плати, збільшення проявів корупції, закриття лікарень та шкіл, посилення податкового пресу, зростання цін, в тому числі цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, спожиті у побуті природний газ і електроенергію, продукти харчування, послуги громадського транспорту, штучне створення дефіциту харчових продуктів та ажіотажу навколо нього та ін.”

    Ось така картина. ֊ Хтось скаже: що ж ви хочете від опозиції, якої оцінки діючої влади? Але  до проекту постанови додано інформаційну, статистичну довідку. Зі змістом її  варто познайомити наших громадян, виборців, які й обирають владу, в надії, що вона працюватиме “ДЛЯ ЛЮДЕЙ”. Так от  ці підсумки року “дещо” спростовують тезу влади про “тяжку спадщину”, що дісталася від влади попередньої. Колись комуністам не на одне десятиліття вистачило  подібної тези про “тяжку спадщину капіталізму”. Але не будемо ж уподібнюватися їм. Краще порівняймо останній рік попередньої влади,  2009-й, рік апогею світлової економічної кризи, з наступним 2010-м, першим роком влади нової. Нагадаємо, що в лютому  був обраний і вступив на посаду президент,  швидко була сформована нова структура, вертикаль влади. А коли додати й два місяці цього року (по деяких параметрах є й таке порівняння: лютий-2010 — лютий-2011), то маємо рік господарювання. Ось коротко результати, які подає інформаційна довідка.

       Валовий внутрішній продукт України  за минулий рік дещо зріс, але всього на 4,1 відсотка, коли навіть у країнах, що розвиваються, — на 7. За таких темпів одне з виборчих гасел регіоналів — про те, що “Україна впродовж 10 років увійде до 20-ти найрозвинутіших країн світу”, насправді буде виконано…через 130 років. Якщо, звісно,  ще й світ стоятиме на місці. Боргова яма поглибшала. Державний та гарантований борг країни на кінець року склав 432 мільярди 235,4 мільйона гривень і зріс за рік на 114 мільярдів 331,3 мільйона. Якщо за 2009 рік борг становив 35,3 відсотка ВВП, то нині 41,7. Лише одні виплати з боргів становлять 8 мільярдів гривень на місяць. Для порівняння:  витрати на охорону здоров`я передбачено  Держбюджетом в сумі 7 мільярдів НА  РІК.  Обіцяно, що до  2020 року  нас буде в Україні 50 мільйонів. За даними Держкомстату, торік вперше з 2005 року зафіксовано падіння народжуваності. Рівень безробіття навіть офіційно зріс з 502 до 545 тисяч чоловік, реально ж  становить 1,5 мільйона і очікується ріст за цей рік більш як на чверть.

    Російський флот до 2042  року — в обмін на “дешевий ” російський газ: ще один скандальний підсумок року.  І ось справжня “дешевизна”: ціна на російський газ для України досягла європейської: 250 доларів за тисячу кубометрів. Причому, країни Європи далі від російського газу, ніж Україна, на 1—2,5 тисячі кілометрів. А обіцяні “знижки” отримали не ми:   на 8 відсотків Росія дала знижки на газ Німеччині, на 15 — Італії, на 27 — Великобританії. Зате ціна транзиту російського газу в Європу територією України — всього 2,78 долара за тисячу кубів, а на цей рік прогнозується навіть зменшення, в той же час ціна на транзит газу по Європі — від 3,4 до 8 доларів. Курс на “енергетичну незалежність” вилився в те, що за рік у нас скорочено видобуток свого газу на 5,3 відсотка, нафти — на 10,3.

    Для підприємництва ухвалення Податкового кодексу практично нічого не дало. Більше того, 40 відсотків дрібних підприємств ліквідовано або в стадії ліквідації. Кількість платежів бізнесу до бюджету перевищує сотню, і тут ми є “лідерами” у світі.

   Аграрний сектор  у такій ситуації, що ми тепер картоплю завозимо з Єгипту, овочі з Туреччини, масло з Білорусі, а гречку починаємо завозити з Китаю.

    Почалася “адміністративна реформа”, поки що у вигляді нечебто “скорочення управлінського апарату”. Дійсно, міністерств було 20, стало 16. Натомість, замість 29 держкомітетів та інших центральних органів виконавчої влади, їх стало 56. Сумарно — міністерств і комітетів було 49, стало 72. Реформи освіти і медицини вилилася у скорочення кількості шкіл і лікарень.   

    “Наведення порядку і законності в державі”: злочинність зросла на 30 відсотків, розкриття злочинів знизилося на 52. Щодо свободи слова:  за 2009 рік було зафіксовано 60 злочинів проти журналістів, за 2010 — 159. Позаторік  в установах МВС від “позазаконних дій” помер 21 чоловік, торік 41.   

       Втім. “поліпшення життя вже сьогодні”  дехто відчув. За 2010 рік витрати на утримання президента зросли  на 28,6 відсотка, парламенту — на 18,2, Кабміну — на 11,7. На цей рік бюджет передбачає подальше зростання витрат: на президента на 40,9 відсотка, генпрокуратуру — на 77,8.  В той же час кожен четвертий українець за межею бідності, більш як 5-ти мільйонам людей не вистачає коштів навіть на харчування.

    Ось порівняльна таблиця цін ( у гривнях) на найперші продукти харчування ( по графах — лютий 2010, лютий 2011, ріст цін у відсотках):

Молоко (літр)        6            8           33

Капуста (кг)           3,50       7          100

   Підвищення комунальних тарифів (квартплата, газ, вода, електрика — за стандартну двокімнатну квартиру). В таблиці подано тарифи (у гривнях за квадратний метр) за лютий 2010 і лютий 2011 років.

    Щоб не звинувачували в критиканстві, “Фронт змін” вніс певні пропозиції щодо розвитку економіки, підвищення добробуту людей, по гуманітарній сфері. Ось кілька. Денонсація Харківських угод з Росією по Чорноморському флоту. Перегляд газових угод з Росією зі встановленням нормальних цін на газ і його транзит Україною. Зупинка підвищення комунальних тарифів до реформування житлово-комунального господарства. Пенсійну реформу почати тільки після виведення економіки з тіні,  кількарічних інвестицій у медицину з метою збільшення тривалості життя людей. Мораторій на закриття шкіл. Мораторій на зміни до законодавства про статус мов. 

     Повертаючись до пропозиції заслухати звіт Уряду про діяльність за 2010 рік, зазначимо, що поки що парламентська більшість — проти. Є що заслуховувати чи ні — нехай вирішать самі читачі, громадян, виборці, виходячи з наведених вище даних. А поки що депутати опозиції почали збір підписів за те, щоб таки ж заслухати Уряд про його діяльність.  Знайдуться вони чи ні?

    …А процес триває. Досить подивитися на подану тут таблицю цін на основні продукти харчування, щоб побачити, що вже на березень ці ціни змінилися. Звісно ж, у бік подорожчання. Так стрімко росте інфляція. 

    Вже після підготовки матеріалу до публікації відбулися ще деякі події. Арсеній Яценюк ініціював збір підписів депутатів парламенту з вимогою не просто заслухати інформацію про діяльність уряду, а його звіт у Верховній Раді з постановкою   питання про вотум довіри Кабміну. Політик вніс і пропозицію щодо цього: винесення недовіри і негайна відставка уряду.

      А днями відбулося засідання опозиційного уряду, сформованого на базі БЮТ. Було винесене питання ”Фальсифікація рівня інфляції як спосіб пограбування громадян України”. В ухваленому рішенні було констатовано, що влада за допомогою офіційної статистики вдається до маніпуляцій і прямого обману громадян щодо зростання цін і тарифів, рівня інфляції. Названий владою рівень інфляції за 2010 рік у 9,2 відсотка не витримує жодної критики. На основі давно визначених критеріїв опозиційний уряд зробив розрахунки і констатував, що реальний рівень інфляції за рік становив 42 відсотки! Ось яким був середній ріст цін і тарифів, знецінення доходів громадян.

     Виходячи з цього, глава опозиційного уряду Сергій Соболєв і міністр праці і соціальної політики уряду Андрій Павловський, як народі депутати України, підготували і подали в парламент проект Закону України “Про індексацію пенсій, заробітних плат та соціальних виплат на рівень інфляції”. Стаття 1 законопроекту гласить: “У зв’язку із неконтрольованим зростанням цін за 12 місяців 2010 року на 42 відсотки на першочергові продукти харчування та комунальні послуги, Кабінетові Міністрів України з 1 січня 2011 року індексувати пенсії, заробітні плати, стипендії та інші соціальні виплати на зазначений індекс зростання споживчих цін— 42 відсотки”. Кабміну запропоновано внести до парламенту відповідні зміни та доповнення до Держбюджету 2011 року. Така індексація, тобто збільшення пенсій, зарплат, стипендій та інших соціальних виплат на рівень інфляції відповідає нашому законодавству. Як зреагує правляча парламентська більшість на цю пропозицію, побачимо найближчим часом. Як і те, яка справжня ціна   лозунгам про “Україну для людей”. Чи їх теж точить інфляція?  

* * *

    Можна додати ще ось що. Днями парламент ухвалив свій власний кошторис на 2011 рік. Він значно зріс: витрати на народних депутатів і загалом на діяльність парламенту з бюджету держави складуть майже мільярд гривень. І друге. Опубліковано список найбагатших людей світу. Так от число мільярдерів від України значно зросло, як і   їхні статки. Так що кому криза, інфляція, ріст цін і тарифів, а кому нові мільярди. Схоже, Україна саме для цих людей.  

* * *

    Для розрядки — один з політичних анекдотів, які, попри все, масово ходили в Радянському Союзі. Обрали, значить, Івана, колгоспника, делегатом з`їзду КПРС ( хто забув — це Комуністична партія Радянського Союзу). Побув Іван у Москві на з`їзді, послухав доповідь Брежнєва. Приїздить, а земляки: “Ну, як воно там?”. “Дуже цікаво,— каже Іван.— Доповідь послухав: “Все для людини, для блага людини”. Я тепер навіть знаю прізвище цієї людини.”