Травнева корида у Львові

Сталося те, що й мало статися за схемами вправних політтехнологів. Неважко було спрогнозувати перебіг подій – писали, попереджали, застерігали. Але сценарій був схвалений і запущений. Ким?

Анна Герман-Стецьків у своєму інтерв’ю 5-му каналу бідкалася, що в очах цивілізованої Європи постраждала репутація шляхетного Львова та й країни в цілому.

За шляхетність доречно вести мову, коли до тебе ставляться в цілому шляхетно, наприклад як до галичан часів Австро-Угорщини.

Зі шляхетністю ж по-совєтцькі галичани, та й не тільки вони, обізнані сповна – в містах і містечках, у лісах і ярах, при в’їзді і виїзді (у Вінниці, здається, навіть у парку відпочинку) меморіали жертвам тієї «шляхетності».

Шляхетний галицький лев, як і темпераментний піренейський бик, по-іншому і не міг зреагувати на червоне. Спрацювала набута історична несумісність. І це природна реакція.     

Завдяки неупередженим історичним дослідженням сучасна Європа вже практично підійшла до розуміння тотожності німецького націонал-соціалізму і совєцього соціал-більшовизму. І масова свідомість, і законодавці засуджують їх рівною мірою, в тому числі і відповідну атрибутику. Так що зі ставленням Європи до травневих подій у Львові проблеми навряд чи виникатимуть. Істерична реакція Росії теж цілком прогнозована, в тому ж дусі що і на перенесення поховань загиблих воїнів з автобусної зупинки до військового цвинтаря в Естонії.             

ТВ-картинку зі Львова справді побачили емоційну, але не критично загрозливу. Непокоять процеси більш глибинні. Непомітно, але послідовно і переконливо лідером агресивного антиукраїнства стає Одеса – та сама, оспівана поетами «південна Пальміра», «жємчужіна у моря». Десятирічна безперешкодна діяльність екстремістів з марківської «Родіни», протистояння, яке у свій час набуло всеукраїнського розголосу довкола пам’ятника Єкатєріни ІІ-й, убивство студента ліворадикальними молодчиками з контрольованого Марковим «Антіфи», обрання міським Головою знаного «українофіла» Костусєва-старшого і нарешті, як вияв загальноодеської атмосфери україноідеосинкрезії, відомий ДАІшний сержант.

Центральна влада не реагує і складається враження, що і не контролює процеси по регіонах, на честь яких і названа. Міжрегіональна неприязнь в країні наближається до загрозливої межі. Як не дивно, в незалежній Україні виросло покоління послідовників емгебістських каральних загонів, готових стріляти в людей. З іншого боку, покоління готових відстоювати власну гідність на власній землі. Компроміс між ними навряд чи можливий – досвід повоєнної десятирічної партизанської боротьби тому підтвердження.

Працює принцип заведеної годинникової пружини – колись таки її перетиснуть і вона боляче вдарить, і добре, якщо по руках тих, хто її заводив.

Реальних дій на зупинення цього зловісного за наслідками процесу поки що не спостерігається. І так триватиме доти, доки остаточно не розв’яжеться питання з подальшим спільним проживанням кількох умовних Україн.             

Для інформації: два тижні тому під надуманим приводом чернігівська ДАІ не пропустила до Києва автобус з протестувальниками проти «Харківських угод» (посилання ), а на початку 90-х в тому ж пункті «Кіпті» були побиті учасники хору «Гомін», що їхали до Чернігова для участі в заходах Народного Руху.