Олігархам потрібні радикали - Ляшко і Тягнибок

Бурхливий регіт і іржання, яке супроводжує заяву Олега Ляшка про створення Радикальної партії відволікає увагу від простого факту, що за недоумкуватістю цього проекту ховається серйозна робота. Нерозумно припустити, що мільйони, які вкидаються в розкручування комічного «радикала» Ляшка падають з неба, тому що Боженька благоволить до убогих.

Яка країна, таки и радікалі

Ні, за спиною Ляшка стоять не небесні сили, а цілком реальні люди зі своїми інтересами. Більше того, як кажуть у навколополітичній тусовці, ці люди мають гучні і добре впізнавані прізвища - Коломойський і Боголюбов.

Приватівці розглядають Ляшка, як один із проектів, який може вистрілити під час наступних парламентських виборів. Цільова група - різного роду меншини, любителі карнавалу і просто приколісти, яким доведеться за смаком божевільна twitter-дурь Ляшка.

Природньо, що Ляшко - це не єдиний політичний проект приватівців. Благо, тільки лінива собака не писала про особливі відносини Коломойського з Тягнибоком. Звичайно, вони не такі особливі, як у Ляшка в роки його бурхливої ​​молодості з деякими представниками чоловічої статі, але, тим не менш, досить цікаві, щоб спостерігати за розвитком «націонал-сіоністка» проекту «Свободи». Побічно, Коломойський підтверджував ці чутки, коли давав схвальні характеристики «Свободі», яку по ідеї повинен був панічно боятися.

Така ніжна любов багатих «єврейських дніпропетровців» до радикальних сил (явним або вигаданим) насправді заслуговує серйозної уваги.

Коломойський має жахливе чуття і кмітливість, яке дозволило йому залишитися на плаву серед українських «акул». Я думаю, що піарники з команди Ляшко-Коломойського не від балди намалювали назву Радикальної партії. А попередньо, на фокус-групах опрацьовували її не один десяток, а то і сотень разів, на очманілих від політичних неподобств респондентів.

Сама по собі назва партії містить позиціонування партії, а таке позиціювання означає, що великі капіталісти дивляться реалістично на майбутнє Україні. Звичайно ж, сама по собі спроба підхопити радикалізуюче суспільство в форматі Ляшко виглядає кумедно, якщо не смішно. Однак, будуть інші спроби, як у вигляді партії Тягнибока, якого ретельно вирощують в якості фіктивної противаги Януковичу, так і іншим проектам.

Олігархи чудово розуміють, що Веймарський період існування Україна підходить до кінця і пора міняти коней, а старих відправляти на забій.

У цьому плані, логіка Коломойського та інших представників великого капіталу, які роблять ставку на радикалів мало чим відрізняється логіці Тіссена-Круппа чи американських євреїв, які підтримували НСДАП Гітлера на етапі її зародження, розвитку, аж до феєричного кінця. Із цього приводу існує маса літератури, тому не хотілося заглиблюватися в історичну тему.

У нашому ж випадку потрібно розуміти, що Коломойський, також як і деякі інші великі українські олігархи (хоча, які вони вже українські) - це, перш за все, розпорядники кредитних коштів заокеанського єврейства. Тому, необхідно розуміти, що подібна гра завжди має масштаб, що перевершує масштаб країни.

Ще один історичний приклад. У Франції тривалий час була при владі партія радикалів, членом і керівником якої був відомий «Тигр» Клемансо. І за нею теж стояли саме ВОНИ.

Тому я вважаю, що казус «радикала Ляшко» - це серйозно. Серйозно не тому, що серйозний Ляшко, а тому, що серйозні ляльководи готуються до серйозних подій.

Юрій Романенко, "Хвиля"