Гаряча політична осінь

У вівторок відкрилася дев’ята сесія Верховної Ради України шостого скликання. Кожна сесія напружена, адже парламент , на жаль, перенасичений законотворчістю, на пленарні дні виноситься по кілька десятків питань, чимало з яких варто було б вирішувати й на нижчому рівні.

А нинішня сесія обіцяє бути особливо гарячою. З сотень питань варто назвати бодай дві теми — новий виборчий закон і продаж землі.

Притому, що “зачепилася” на цю сесію і не менш резонансна тема — пенсійна реформа. Закон про неї начебто ж було проголосовано в останній день (чи ніч) попередньої сесії, у липні. Але, виявляється, не було проголосовано кілька десятків внесених належним чином поправок, і їх доведеться “доголосувати”. Чи ця формальність, чи розуміння, що все-таки надто похапцем ухвалено пенсійну реформу, змусили повернутися до неї.

Ухвалення виборчого закону, а йдеться про вибори наступного парламенту, начебто цілком зрозуміле: за рік до виборів треба мати повну ясність із законом. Втім, заявлене внесення владою виборчого законопроекту, схоже, продиктоване прагненням президентської команди мати легітимний, юридичний контроль над парламентом, а не фактичний і доволі сумнівний, як нині.

Приклад поруч, Російська Федерація. Там давно вже тиша й благодать на виборчих фронтах, відтворено радянську модель “керівної і спрямовуючої” сили. Партія президента і прем’єра “Єдина Росія” має нині 63 відсотки мандатів у парламенті, а разом з вірними соратниками, серед них і ЛДПР Жириновського, — і всі 80.

Рожева мрія нашої влади за всі два десятиліття. Адже в Україні, на відміну від Росії, було провалено вже не один подібний проект “керівної” політсили. Серед них такі колишні претенденти на партію влади, як об’єднані соціал-демократи, як “За ЄдУ” , як помаранчевий проект Блоку “Наша Україна”. Всім їм і близько не вдавалося отримати контрольний пакет мандатів. Партії регіонів хочеться. Тому-то вже почато процес поглинання нею своїх союзників. Першою приєдналася така вже аж сильна “Сильна Україна” Тігіпка, на черзі, прогнозують, — “Народна партія” Литвина та “Єдиний центр” Балоги.

Втім, цього для перемоги замало. Тому-то останні місяці владою мусується нова-стара формула виборів — змішана, пропорційно-мажоритарна. Тобто,половина парламенту обирається за списками партій, половина — по округах. Регіоналам здалося, що загальне падіння їхнього рейтингу вони компенсують успіхами в областях, на виборчих округах.

Та виявилося, там і так тісно, особливо від місцевої еліти, що підросла за останні роки, як політичної, так і бізнесової. З останньою владі взагалі клопітно на виборах. То ж на Банковій вже подумують, а чи варто затівати змішану систему, може, краще нехай буде випробувана пропорційна? Та ще й у старому закритому форматі, тобто люди в областях знову голосуватимуть “за партії”, не представлені на місцях своїми кандидатами.

Єдине, що влада напевно воліла б підправити, це анулювання виборчих блоків та підвищення десь до 5-ти відсотків виборчого бар’єру. Правда, лунають і голоси, а нащо взагалі морочити голову з новим законом, якщо вибори можна провести і за старим? Йдеться про ключові позиції, а деталі можна й вдосконалити.

Значно гостріша тема — введення ринку земель сільгосппризначення. Владі, при всіх її інформаційних, пропагандистських можливостях, щось так і не вдається чітко роз’яснити “плюси” цієї реформи. То ж при такій гостроті теми залишається просте запитання: а чому така похапливість з продажем найбільшого багатства держави?

Двома названими темами прогнозований перелік глобальних питань на цю сесію не обмежується. До їх числа, насамперед, треба віднести прийняття нового Трудового Кодексу. Уже ухвалений у першому читанні, цей основоположний для трудових відносин у державі документ не марно названо трудовим кодексом кріпацтва, настільки він суперечить практиці демократичних країн, викликав різкий осуд профспілок, фахівців з трудового права. Але подальше обмеження прав простих працівників, очевидно, вкрай потрібне для нашої української епохи олігархічного капіталізму. То ж ТК лобіюватимуть і пробиватимуть з усіх сил.

В руслі такого ж згортання демократії і проштовхуваний Житловий кодекс. Пропри дикий капіталізм, переважна більшість наших громадян, сімей все ж стали власниками житла. Це “неподобство” дехто конче прагне замінити новітньою житловою колективізацією. Одна з хитрих форм — так звані ОСББ, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, надмір нині рекламовані.

Друга — збереження безсмертної радянської системи і філософії бараків, гуртожитків, коли сотні тисяч, якщо не мільйони громадян по сьогодні не мають власного і окремого житла.

Що ще цікавого готує нинішня парламентська осінь? Напевно, знову вноситимуться численні поправки у скандально ухвалений Податковий кодекс. Становлення середнього класу, як основи демократичного суспільства, буде стримуватися новими законодавчими “парканами”. Натомість, цікавим явищем є численні законопроекти щодо державних закупівель. Товкотнеча довкола бюджетних, тобто народних коштів стає все більш привабливою.

І все це відбуватиметься на фоні резонансних політично-кримінальних процесів. А головне — на фоні наміченого в останні тижні переформатування опозиції. От їй за рік до виборів уже просто діватися нікуди, як не об’єднуватися. В реальну політичну силу, здатну сформувати новий потужний парламент. Такий, що зможе на рівних говорити з президентською владою задля справжнього, а не декоративного реформування України в сильну європейську демократичне державу.

Ці фото я зробив у вівторок вранці в залі парламенту. Це відкриття сесії. Як бачимо, сесійний зал наполовину порожній: обидві опозиційні фракції — БЮТ і НУ-НС бойкотували відкриття сесії. Як заявила опозиція , через політичні переслідування їхніх лідерів. На своїх секторах розмістили величезні банери з портретами підсудних Тимошенко і Луценка. Словом, новий політичний сезон дійсно обіцяє бути гарячим.

Фото автора.