Симоненко вимагає звільнити його хату й офіс по-європейському

Лідер комуністів Петро Симоненко несподівано, без оголошення в анонсі, прибув до Чернігова і дав прес-конференцію в оточенні регіонального лідера КПУ Володимира Лещенка і свого багнета у Верховній Раді Віктора Губаря. Це в «спікерській» ложі.

Також Петро Миколайович змогли собі замовити і журналістів деяких видань, яких привезли зі столиці для цілеспрямованого інформаційного вибуху.

І це добре. Бо хто б тоді запитував, про що думає товариш Симоненко? Через які проблеми народу лідер комуністів не спить ночами? І чому не доїдає (головний донецький соююзник Януковича у парламенті) через страждання за простих людей?

Інкогніто приїхав аби його не застукав небажаний народ.

Петро Миколайович негайно озвучили «антиленінську» тезу - повернути нажите чесною працею і голосуваннями у Верховній Раді майно, як лідера КПУ, так і його поплічників.

Наскільки усім відомо, добрий дідусь Ленін вчив – «ділитися треба». Симоненко з цим не згоден, він хоче європейської демократії і поваги до його власності.

Але відкладемо жарти в сторону.

Майже всі тези виступу лідера КПУ співпадали з тезами президента Російської Федерації Володимира Путіна. Симоненко і його прихильники не бачать агресії Кремля проти України в Криму. Він не знає , що лідер неофашистської організації в Донбасі захоплював державну адміністрацію. Він бачить фашизм в Києві, на заході України, а тільки не в діях Путіна і Москви.

Втім слухайте самі. Бо невдячна справа - переказувати те, що говорив «румяный комсомольский вождь».

Саме, слухаючи «демократичний» виступ Симоненка згадалися рядки чудового російського поета Євгена Євтушенка з вірша «Памяти Есенина», написані ще у 1965 році:

«Когда румяный комсомольский вождь

На нас, поэтов, кулаком грохочет

и хочет наши души мять, как воск,

и вылепить свое подобье хочет,

его слова, Есенин, не страшны,

но тяжко быть от этого веселым,

и мне не хочется, поверь,задрав штаны,

бежать вослед за этим комсомолом...»

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити