Які реформи зупинять епідемію ВІЛ/СНІДу?

Представник Інституту розвитку суспільних інновацій 9 грудня презентував результати моніторингу виконання програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в рамках проекту «Розширення доступу регіональних спільнот ЛЖВС до місцевих фінансових ресурсів через доступ до підтримки за рахунок бюджетних коштів, контроль за виконанням місцевих програм та здійсненням державних закупівель».

Повідомляє представник Інституту.

Моніторинг тривав в 7 областях України упродовж півроку.

- Кошти, що виділяються на медичну галузь Чернігівщини, не сприяють зменшенню смертності населення та протидії епідемій, зокрема епідемії ВІЛСНІД, - вважає представник Інституту розвитку суспільних інновацій Тетяна Романова. – Чому це відбувається? По-перше, медична галузь фінансується на недостатньому рівні, по-друге, наявні кошти витрачаються неефективно.

Тези свого виступу Тетяна Романова проілюструвала інфографікою. Бюджет медицини області складає 17,48% загального бюджету, тобто близько 427 млн. грн., це близько 396 гривень на одну людину на рік. Ця сума включає всі сфери і напрямки медицини - від профілактики легких захворювань до лікування складних, наприклад, таких, як туберкульоз. Якщо ж брати до уваги таку соціально гостру проблему, як протидія ВІЛСНІД, то на цей напрямок із всього медичного бюджету області виділяється тільки 1,27% (!).

Станом на 1.10.2014 року на Чернігівщині зареєстровані 3110 ВІЛ-інфікованих, з них за 2014 рік додалося 363 нових, це більш ніж 10%. Це офіційна статистика. Для того, щоб дізнатися реальну цифру, треба помножити кількість інфікованих та хворих на 10. За 9 місяців 53 202 людей пройшли тестування на ВІЛ. Це лише 5% населення області. Кожен тест ІФА або ж швидкий тест для діагностики ВІЛ коштує від 6 до 8 грн., а без тендеру – 20 грн.

- Варто зазначити, що з таким рівнем медичного обслуговування, який ми бачино на сьогодні, епідемія тільки зростатиме. Але при скороченні бюджет не зможе дозволити собі навіть такий рівень обслуговування, - акцентувала увагу присутніх Тетяна Романова.

Щодо надання соціальних послуг, то в нашій області цим займаються Центри соціальних послуг для сім’ї, дітей і молоді та територіальними центрами соціального обслуговування. Сума видатків на центри соціальних служб для молоді в районних бюджетах та бюджеті обласного центру складає 13 787 357 грн. на рік.

Як висновок, Тетяна Романова зазначила, що видатки на ВІЛ не залежать від динаміки епідемії у регіонах. Більші видатки на охорону здоров’я не привертають більшу увагу до протидії ВІЛ. Центри соціальних послуг не працюють з ВІЛ-позитивними людьми і не користуються їх довірою. Видатки на соціальні послуги для населення ВЗАГАЛІ не враховують потреби людей з ВІЛ. Послуги ВІЛ-сервісних неурядових організацій (НУО) дешевші та ефективніші, ніж послуги комунальних установ.

Тож яких реформ потребує ВІЛ-сектор? На думку фахівців Інституту розвитку суспільних інновацій, розмір видатків на діагностику та ліки для ВІЛ-позитивних, на проведення тестів для населення, мають бути суттєво збільшені. Наступний крок: запровадження соціального замовлення, аби саме НУО за бюджетні кошти надавали соціальні послуги ВІЛ-позитивним людям. Крім того, первинним виявленням мають займатися сімейні лікарі, а першочергову увагу надавати профілактиці захворювання.