Футболістка Надія Баранова: Від гарного життя з дому б ніхто не їхав

Національна збірна України з футболу серед жінок уперше завоювала путівку у фінал чемпіонату Європи.

У 10 матчах наша команда здобула 8 перемог, у тому числі дома над Данією - однією з найсильніших команд континенту.

Потім у плей-офф була пройдена Словенія, і тепер українки у числі 12 команд, які готуються до фіналу Євро-2009, що пройде у Фінляндії з 23 серпня по 10 вересня.

Нагадаємо, що волею жереба українки опинилися у групі А разом з командами господарів, Нідерландів та тієї ж Данії.

Українські гравці користуються чималим попитом за кордоном. Відразу п'ятеро виконавиць, котрі виступають за нашу збірну, захищають кольори пермської «Зірки-2005» - чемпіона Росії й головного претендента на перемогу в поточному розіграші Кубка УЄФА. Крім цього, українські збірниці виступають ще в чотирьох клубах Росії та одному Німеччини.

Одну з п'яти українок, що виступають у Пермі, 25-літнього воротаря Надію БАРАНОВУ, котра у 2007 році переїхала у Росію з чернігівської «Легенди», газета «Деснянська правда» недавно визнала кращою футболісткою України минулого року.

До речі, наприкінці 2008-го інтерес до українського голкіпера виявив один із клубів жіночої ліги США. Перм'яки погодилися відпустити Баранову, але лише за два мільйони доларів, після чого переговори були перервані..

- Надя, чи знаєте ви про те, що за версією чернігівської газети ви стали кращою футболісткою країни?

- Так, я про це знаю. Але правильно те, що ви сказали - це за версією газети (сміється). Я себе кращої в цьому виді спорту не вважаю.

- Але, з іншого боку, де, як не в Чернігові, вашому рідному місті, найкраще розбираються у жіночому футболі?

- Так, згодна. Ми останні матчі збірної проводили саме там, і видно, що чернігівці розбираються в жіночому футболі та люблять його.

- А чому ви вибрали для виступів пермську «Зірку», адже є сильні вітчизняні клуби - чернігівська «Легенда», харківський «Житлобуд-1»?

- У принципі, у Росії взагалі вище рівень жіночого футболу, більш сильний чемпіонат. Там у мене більше шансів пробитися, заявити про себе. Приміром, моя команда вийшла у фінал Кубка УЄФА, також ми є чемпіонами країни.

- Чи не складно постійно курсувати з Росії в Україну та навпаки?

- Звичайно, складно. Останнім часом літати доводилося частенько, адже збірна брала участь у відборі на Євро-2009. Але чесно зізнаюся - від гарного життя з України б ніхто не виїхав, були б умови - всі б залишилися вдома.

- Ну а до фіналу чемпіонату Європи ви вже морально готові?

- Мені здається, так. Дуже чекаю цього, як і всі мої партнери по команді.

- А яка програма підготовки збірної запланована перед Євро?

- Скоріш, це питання не до мене, а до нашого тренера, Анатолія Миколайовича Куцева. Я знаю, що були визначені плани, але щось не склалося, і, здається, буде тільки один збір - перед самим турніром.

- Взагалі, з 9 лютого ми повинні були готуватися на Кіпрі, але кошти для цього знайдені не були, і, на жаль, три запланованих збори, швидше за все, як я вже казала, трансформуються в один. Так що готуємося у себе в клубах.

- Як ви вважаєте, чи вистачить часу на підготовку до континентальної першості?

- Мені здається, що одного збору замало. Але будемо сподіватися, що ми встигнемо підготуватися за відведений нам час. По-іншому й бути не може – ми ж отримали право захищати честь країни.

- Яка психологічна атмосфера панує в національній команді?

- Дуже дружня. Незважаючи на те, що ми з дівчатами граємо у різних країнах, ми всі добре знаємо одна одну. З кимось доводило грати в одному клубі, а з кимось уже в збірній познайомилися. Хоча ні, ми й раніше, до збірної, з усіма перетиналися, у нас не так багато футболісток.