Настоянка на живій зміі дає результат (фото)

54-річний Микола Давиденко - людина з дуже рідкісним захопленням.

У селі Жуклі Корюковського району його знають як незвичайного мисливця - полює без ... вогнепальної зброї. Мисливця за ... зміями.

Йому тільки скажи, де водяться отруйні плазуни, яких називають зміями-гадюками, і він тут же йде на полювання.

На змію - з голими руками

- Як ви екіпіруетесь, вирушаючи до лісу, на пасовище, де водяться гадюки? - Запитую змієлова-любителя.

- Чогось особливого мені не потрібно. Знаю, що інші налаштовують себе на таке полювання, готуються, до деталей продумують «похід», беруть із собою різні пристосування. Іноді надягають спеціальні рукавиці, а дехто для захисту обличчя та шиї, на той випадок, якщо він буде в сидячій або зігнутою позі, а змія стрибне, - ще й прозору маску на голову. А я - ні. Лягаю спати за звичаєм - у десять-одинадцять вечора. Прокидаюся дуже рано. Надягаю спеціальні мисливські чоботи з довгими гумовими халявами. Беру простий широкий поліетиленовий пакет, палицю з металевим рогачем на кінці, - Микола приємно посміхається, - і в дорогу. Дію так: побачивши змію, тримаюся на невеликій відстані і стежу, щоб вона мене несподівано не атакувала. Вона може лякати - шипіти, підстрибувати, але це не страшно. Я повільно відступаю. Не тікав ніколи. Не з лякливих. А потім, вибравши момент, атакую ​​її, миттєво притиснувши до землі палицею-рогаткою, хапаю біля голови голими руками- і в пакет.

- Намагаюся на полювання йти, коли сонячно, - продовжує Змієлов. - З вечора слухаю прогноз погоди по радіо чи телевізору. І якщо він підходящий - на наступний день йду в ліс.

Навколо нашого села багатогектарні площі лісів, які тягнуться до Сосницького та Семенівського районів. Переважно ходжу по лісах Корюківського району, іноді потрапляю і у Сосницький. Улов не завжди буває навіть в найбільш щедрих на отруйних плазунів місцях. Тоді шукаю нові. Іноді везе на «свіжі знахідки», але рідко.

Спиртне зі змією - чудовий бальзам, краще "Біттнера"

Ловить змій Микола Давиденко для приготування ліків. Бальзам, який готує Микола Филимонович, використовуючи зміїну отруту, допомагає при артритах, радикулітах та інших невралгічних хворобах, словом, при будь-яких болях у спині, суглобах, ногах і руках.

Його бальзамами лікуються дочки - Аліна й Альона, син Олександр і тринадцятирічний онук Сашко, сусіди та інші односельці та родичі.

А займатися нетрадиційною медициною він почав двадцять років тому. Стала хворіти дружина, і йому захотілося допомогти їй. Багато читав спеціальної літератури, так і вийшов на настоянки зі зміями. Дружина - фельдшер за фахом, спочатку до захоплення чоловіка ставилася з недовірою. Однак, коли почала користуватися його бальзамом, розтираючи тіло, відчувала значне полегшення, а про деякі хвороби забувала надовго ...

Почувши про цілителя в такій рідкісній терапії, до нього почали приїжджати переважно жителі Сосницького та Семенівського районів, але бувають люди і з великих міст. Останні начебто і не вірять в цілющу силу «поліської настоянки», як її називає Микола Давиденко, але коли він дохідливо розповість, покаже замітки в журналах, назве, кому він допоміг, дивляться вже на Миколу іншими очима.

Тим не менш попався один невіруючий з Чернігова, який багато розпитував, вважаючи, що настоянка може пошкодити. Давиденко йому сказав: «Я тоді не знаю, навіщо ви приїхали, якщо сумніваєтеся. Як ви можете нею користуватися, якщо заздалегідь не вірите, що вона допоможе. Адже я сам її вживаю не один рік і на собі переконався, що вона додає сил, оздоровлює. І, чесно кажучи, ліки на горілці я готую переважно для своїх знайомих, друзів. Просто дарую їм. Торгівлею я не займаюся, а ви можете їхати туди, звідки приїхали. Хоча людині, яка шукає вихід із ситуації, я міг би допомогти ... »

- Я вважаю, що зілля зі змією, настояне на горілці близько шістдесяти градусів, - це чудовий бальзам, навіть краще «Біттнера», який пропонують в аптеках і широко рекламують, - запевняє Микола Давиденко. -Я його п'ю тричі на день по столовій ложці. Настоюю два тижні в темному місці. Змію в півлітрову банку з горілкою запускаю тільки живу. Тоді настоянка виходить повноцінною. З мертвої бальзаму не вийде. Так кажуть знаючі люди.

Микола Филимонович за фахом вчитель фізкультури (зараз вже на пенсії). Любив і любить спорт. У свій час був кращим голкіпером Корюковщіни, коли грав у складі Холминський команди «Червоний маяк», що грала тоді у вищій лізі. І жартівник великий. На питання - чи не було випадків, коли змія його загіпнотизувала, - він відповів:

- Не було. Це я її повинен загіпнотизувати, щоб не втекла. Так і буває. І якщо вже я побачу отруйного плазуна, то він слухається мене, - широко посміхається і жартівливим тоном додає: - Знаєте, згадав. Одного разу загіпнотизувала. І не тільки мене. Були ми втрьох. Дістаю я півлітрову баночку бальзаму зі змією. Сіли за столик. Випили по чарці, повторили. Вже змія почала «гіпнотизувати». Тоді поділили її на шматочки, заспиртовану. І з'їли. «Гіпноз» відчувався. Тільки вона вже нічого не змогла зробити ...

Микола не тільки сміливий мисливець за зміями. У нього є й інші захоплення. І одне з них - риболовля. Найчастіше він ловить на вудку, а також на спінінг. На вудку якось зловив щуку вагою 4,8 кілограма, а на спінінг - майже восьмикілограмову. Ловив карасів - двох - і трьохкілограмових. «Проте останнє траплялося рідко», - говорить. Він не з рибалок-хвальків. Хіба що похвалився щуками перед сусідами і деякими знайомими.

Віктор Божок, газета "ГАРТ" № 33 (2578) від 16.08.12