Єдина на все місто Ніна Приходько (фото)

Жвава старенька спритно штовхає візок, схожий на сміттєвий бак, по дорозі на проспекті Перемоги.

На вигляд бабці вже за 70.

Машини чемно об'їжджають.

Це Ніна Приходько. Вже близько п'ятнадцяти років вона зі своїм робочим місцем. Ніна Григорівна торгує саджанцями на Центральному ринку.

- І звідки у вас стільки сил? - Дивуємося. - Манну кашу вранці їсте?

- Зранку мені їсти ніколи. Працювати треба, - каже вона.

Щоранку Ніна Григорівна копає смородину, малину, агрус, персики, сливи, барбарис у себе у дворі. Завантажує їх у візок і везе з боку 17-ої школи, що на Малясова.

- Візок ще мій покійний чоловік зробив. Колеса купував на ринку, ручка від дитячої коляски. Загалом, із підручних засобів. Разом із сусідом варив. - Пояснює жінка, не зупиняючись.

- На ринку одна така?

- Єдина на все місто, - гордо заявляє Ніна Грігорьенва.

- Важко,, напевно.

- Звикла працювати. Пенсію ще на «Шерстянці» запрацювала. Була мийницею. У три зміни працювала.

- Машини вас об'їжджають? Водії не лаються?

- Я сама водій із двадцятирічним стажем, - продовжує дивувати нас жінка. - Тепер стара, син на «Жигулях» їздить.

На Центральному ринку вона займає своє місце біля велосипедів і фарб. По-свійськи вітається з колегами. Всім бажає удачі.

- Тут постійно торгую. Люди мене знають. Деякі саджанці заздалегідь замовляють. Що не продам, привезу додому.

Візок на наших очах зі сміттєвого бака починає перетворюватися в торговий прилавок. Ніна Григорівна знімає прив'язану до стільниці табуретку. Витягає і розкриває пляжний парасольку - захист від сонця і дощу. Збільшує стільницю, відкинувши дві бічні стулки. З дверей бака одні за іншими дістає саджанці і розкладає їх на прилавку. Розвішує таблички з ціною і назвою.

- Містове платите?

- А як же?! Землю-то я займаю.

Тижневик "Весть" № 31 (561) від 1 серпня 2013