Господар з Великої Дороги не шукає легкої дороги. ВІДЕО, ФОТО

10 тисяч гектарів землі, врожай пшениці не менше 50-ти центнерів з гектара і кінь-рекордсмен київського іпподрому.

Такими показниками похвалився керівник підприємств «Магнат» і «Злагода» Микола Полуда під час відвидин його господарства журналістами обласних ЗМІ. Поля, ферми і кінний племрепродуктор пана Миколи розташувалися на території аж шести сіл Ніжинського району.

Журналісти зрозуміли, що керівник господарства у житті береться саме за те, чого немає у інших.

Нові методи господарювання «на зуб»

Цього року господарству Миколи Полуди виповнюється 10 років. Далекого 2002-го він вирішив попрацювати з новими технологіями.

Що змусило сільського хлопчину з середньою освітою цілеспрямовано займатися сільським господарством в той час, коли його ровесники опинялися «в потрібний час у потрібному місці»?

Напевно те, що він був старшим у багатодітній сільській родині, де підростали п’ятеро дітей. Звісно, там не було особливих розкошів. Але з кіньми і технікою він буквально виріс.

Свій «бізнес» починав з того, що продавав картоплю у Москві, купував трактори і надавав послуги навколишнім колгоспам. Це були радянські трактори і сівалки «Клен».

10 років тому він починав без жодного агронома і одразу отримав урожай пшениці більше 50-ти центнерів з гектара. Микола Полуда без зайвої скромності зізнається, що за такі стабільні показники за Радянського Союзу давали Героя, а зараз навіть з області мало хто цікавиться його досвідом. Але повчитися є чому.

Господар каже, що земля зараз стала оживати, а корисні бактерії – працювати. Після зими тут не спалюють стерню у варварський спосіб. Ще з осені залишки «обжинків» дискують разом з аміачними добривами, тож за зиму вся солома буквально «йде в землю», утворюючи корисний перегній.

- Я першим почав здешевлювати собівартість і відійшов від оранки. Замість цього почав дискувати. Тому за добу замість зораних 20-ти гектарів землі я дискував удвічі більше. До того ж, я почав робити кілька операцій за один прохід, - каже Микола Полуда.

За його словами, дискування – це цивілізованішй спосіб обробки землі, який дозволяє зберігати вологу і капілярну структуру ґрунту. Крім того, у цьому господарстві зазвичай культуватор використовують разом із сівалкою, тому зерно лягає одразу у вологий ґрунт. Усі ці методи – гарантія доброго врожаю у його якісних і кількісних показниках.

За останні роки тут був становлений рекорд поля, який сягав 102-105 центнерів з гектара.

Диво техніки – трактори «Челенджер»

Микола Полуда каже, що добре працювати можна і радянською технікою. Але тут «підсилюють ефект» використанням дива інженерної думки – тракторів «Челенджер» на гумових гусеницях.

Ця техніка обладнана супутниковим GPS-навігатором і може працювати за допомогою заданої програми. Водій потрібен фактично лише для того, щоб розвертатися і оминати опори високовольтних ліній електропередач.

Маючи 18 метрів захвату, 500 кінських сил, і виконуючи 7 операцій за один прохід, трактор витрачає усього 5 літрів пального на гектар. Як кажуть місцеві інженери, техніка дуже надійна, має великий паливний бак і відповідно великий запас ходу без дозаправки.

Зараз в господарстві три таких тракторів і близько семи комбайнів класу «Джон Дір» і вище. І не просто працюють, а відвантажують зібраний врожай «з колес».

Але секрет успіху господарник Полуда бачить все ж таки у людському факторі. Бо у дбайливого господаря і недосконала техніка дасть високий результат. А тих, хто заглядає до чарки, і диво-трактор не зарадить.

Україну врятує державна власність на землю!

- З мене свого часу сміялися, що я проти продажу землі. Чому я займаюся землею? Тому що їсти хочуть всі і моя продукція потрібна щодня.

Тобто, я міркую не в рамках області чи країни, а глобально. І велосипед не потрібно вигадувати. У більшості розвинених країн світу земля належить державі. А кому у нас тут роздали землю? Та й потрібна їм земля чи чарка? – запитує Микола Полуда.

Власник СТОВ АПК «Злагода» розповів журналістам про недосконалі стосунки з власниками паїв і про те, як аферисти можуть наобіцяти за ці паї золоті гори. Особливо у випадку, якщо земля вже оброблена і доведена до ладу дбайливим орендарем.

- Коли я прийшов, земля заростала деревами. Чому? Зрозумійте правильно, її роздали незрозумілим людям. Щоб не було бунту, хай держава викупить ці землі і дасть мені в оренду.

Бо я хочу займатися справою, а не марнувати час, їздити і ублажати різноманітні збори власників паїв, - продовжує думку Микола Полуда.

Далі він навів сумні цифри, відповідно до яких близько 40% орної землі в області не обробляється, а ще 10% - обробляється абияк.

Варто зазначити, що за пай у «Злагоді» платять 900 кг пшениці, і щороку ця цифра потихеньку збільшується. Як зазначають експерти, 4% за пай – це межа.

Більшу цифру може пропонувати хіба що «агропромислове «МММ». У «Злагоді» ця цифра складає 3% і ще 1% йде на соціальну сферу. У грошовому еквіваленті відрахування на благодійність і «соціалку» в господарстві складають близько 1 млн. грн./рік.

Ліричний «відступ» про людську «вдячність»

У рідному селі Велика Дорога Микола Полуда відбудував і привів до ладу школу. Але зізнався, що директором школи «поставив» свою дружину. Аби школярам було затишно, облаштував дитячий майданчик, а навколо будівлі поставив декоративний бетонний паркан.

Але одного прекрасного ранку частина того паркану зникла. Як виявилося, спритні односельці підігнали техніку, розібрали, повантажили і напевно вже продали. Мовляв, Полуда багатий, поставить іще.

- Хто це зробив, міліція знає. Але нічого не робить, - каже Микола Полуда і додає, що теж не буде робити в цій ситуації нічого. Принципово.

Орловські рисаки – найкращі! Але багатії купують «іномарки»

Лише рослинництвом і благодійництвом справа життя нашого господарника не обмежується. У цьому господарстві займаються і речами нерентабельними – тваринництвом і розведенням коней.

- Тваринництвом займаємося виключно для власних потреб. Бо рентабельності немає. Займаємося тому, що наш ринок окупувало імпортне дешеве м’ясо, вирощене на хімії і на європейських державних дотаціях.

Конкурувати з такою продукцією і неможливо, і не потрібно. Для власних потреб тримаємо близько сотні телят, близько 500 вівцематок і бджіл, - каже Микола Полуда.

Особливою пристрастю керівника господарства є понад 30 коней переважно орловської породи. На сьогодні це найкрасивіші і найшвидші в Україні коні.

І минулого року його улюбленці почали вигравати серйозні змагання – жеребець Журналіст побив рекорд Київського іпподрому. Цікаво те, що коня-рекордсмена Микола Полуда особисто врятував від м’ясокомбінату.

На сьогодні племрепродуктор поставляє коней на державний Дібровський і Павлівський конезаводи. На жаль, Дібровський конезавод лише минулого року отримав збитків на суму близько 5-ти мільйонів гривень. Але дякуючи своїй справі державний конезавод поки що тримається:

- Коні пережили і царя, і Радянський Союз, а зараз їх знищують. Я на цих благородних тваринах не заробляю. Це просто як військове господарство на військовому положенні.

СРСР і Україна, на жаль, загубили «Орловця». Я довго намагався зрозуміти, чого хотів граф Орлов. Та насамперед, відродити породу! Але ця порода специфічна і ніхто не хоче витрачати на неї кілька років, - не без болю зазначає керівник підприємств «Злагода» і «Магнат».

Керівник і великий конелюб розповів журналістам, що багатії люблять «іномарки» - дорогих вирощених за кордоном коней, на яких не шкодують грошей.

Але і з ними іноді трапляються великі прикрощі, бо такі тварини дуже вибагливі як до харчування, так і до умов тримання. Микола Полуда розповів історію про коня, якого один багатій купив за 200 тисяч євро, але той здох вже наступного дня.

Як виявився, він пив лише кип’ячену воду, а його необережно напували сирою з-під крану.

Наприкінці зустрічі господар розповів журналістам ще й про унікальний архів репресованого за радянських часів знаменитого конезаводчика Якова Бутовича.

У в'язниці Бутович по пам'яті вів родоводи орловських рисаків (цій породі він також присвятив все своє життя). Робив і інші записи: про коней і про людей, писав для себе, тому там - тільки правда.

Весь свій архів, безліч зошитів і нотатників Бутович передавав рідним на волю. А зовсім нещодавно у Пермі видали три книги на основі тих записів, які робив Яків Бутович за гратами.

Всі ці книги рідні Бутовича нещодавно подарували Миколі Полуді як найдостойнішому досліднику орловської породи і меценату.

Варто додати, що минулого місяця керівник «Злагоди» отримав також Патріаршу нагороду за меценатську діяльність з рук архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити