Податківці-говоруни, або Нестандарті питання платників податку

Щомісяця працівники ДПІ у м. Чернігові проводять Інтернет – семінари.

Нижче представлені відповіді на питання, які надійшли у березні поточного року.

Повідомляє інформаційно-комунікаційний сектор ДПІ у м. Чернігові.

1. Який порядок заповнення заголовної частини податкової накладної при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві, або по безготівковому розрахунку особі, яка не зареєстрована платником ПДВ?

Згідно із п.10 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.14 №10, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.14 р. за №185/24962, усі примірники податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в п.11 Порядку, складаються в паперовому вигляді та залишаються в особи , що їх склала, і зберігаються відповідно до п. 6 Порядку.

У разі постачання товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований як платник податку, включаючи постачання на експорт, здійснення операцій у рахунок оплати праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, заповнення податкової накладної здійснюється з урахуванням таких особливостей:

- у верхній лівій частині у полі «Усі примірники залишається у продавця» оригіналу такої податкової накладної робиться відповідна помітка «Х» та зазначається відповідний тип причини: «02» - постачання неплатнику податку, «03» - постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, «11»- складена за щоденними підсумками операцій;

- у рядку «Особа (платник податку) – покупець» вказується «Неплатник податку»;

- рядки «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» та «Номер телефону» залишаються незаповненими;

- у рядках «Індивідуальний податковий номер покупця» проставляються умовний ІПН « 400000000000».

2. З якого звітного (податкового) періоду фізична особа - підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи повинна сплачувати єдиний податок за новою ставкою або у більшому розмірі у разі зміни місця провадження господарської діяльності та/або видів господарської діяльності?

Відповідно до п. 293.2 ст. 293 Податкового кодексу фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, із розрахунку на календарний місяць:

- для першої групи платників єдиного податку — у межах від 1 до 10% розміру мінімальної заробітної плати;

- для другої групи платників єдиного податку — у межах від 2 до 20% розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому п. 293.6 вищезазначеної статті передбачено, що у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.

Пунктом 298.5 ст. 298 Податкового кодексу визначено, що у разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється контролю­ючими органами на підставі заяви такого платника щодо розміру обраної ставки єдиного податку (п. 295.2 ст. 295 Кодексу).

Отже, у разі подання фізичною особою - підприємцем — платником єдиного податку першої або другої групи заяви про зміну місця провадження господарської діяльності та/або видів господарської діяльності, внаслідок чого змінюється ставка єдиного податку, нова ставка застосовується починаючи з місяця, в якому подано заяву про відповідні зміни.

3. Чи допускається виправлення помилок, допущених у розрахунку коригування до податкової накладної?

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (п.192.1 ст.192 ПКУ).

Пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.14р. №10 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 30.01.14 р. за №185/24962, визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до ст.192 ПКУ постачальник товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі – розрахунок коригування до податкової накладної) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Враховуючи те, що податкова накладна є розрахунковим документом, яка підтверджує факт придбання товарів (послуг) та є підставою для нарахування податкового кредиту, а у разі здійснення коригування сум ПДВ, відповідно до 192.1 ст.192 ПКУ, розрахунок коригування до податкової накладної є невід’ємною частиною такої податкової накладної, то виправлення помилок у такому розрахунку коригування не допускається.

4. У I кварталі підприємство отримало поворотну фінансову допомогу від засновника, яка на кінець кварталу не буде повернута. Як врахувати цю суму в податковому обліку ,враховуючи, що подається річна податкова декларація з податку на прибуток підприємства.

Згідно з п. 135.5 Податкового кодексу України, якщо поворотна фінансова допомога від неплатників податку на прибуток (у тому числі нерезидентів) або платників, які користуються пільгами з цього податку, в тому числі, які застосовують знижену ставку, залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, то неповернена сума включається до складу інших доходів.

Надалі суми повернутої фінансової допомоги включаються у витрати за наслідками того звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Отже, платникам податку на прибуток, для яких базовим податковим періодом є календарний рік, необхідно відображати у податковому обліку з податку на прибуток суми поворотної фінансової допомоги за підсумками звітного (податкового) 2014 року.

5. Чи може фізична особа - підприємець, яка застосовує загальну систему оподаткування, віднести до складу витрат єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахований на дохід найманих працівників за минулі періоди, а сплачений у звітному?

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом «в» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу до складу інших операційних витрат включаються витрати операційної діяльності, пов’язані з господарською діяльністю платника податків, у тому числі суми сплаченого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Крім того, ст. 143 цього Кодексу передбачено, що до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу (п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу).

Таким чином, фізичні особи - підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, мають право віднести до складу витрат єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахований на дохід найманих працівників за фактом його сплати, незалежно від того, за який період його нараховано.

6.Хто повинен сплачувати ПДФО при продажі автомобіля – покупець чи продавець? Чи потрібно подавати декларацію?

Відповідно до п. 173.3 ст. 173 Податкового кодексу України у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа – підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі функції податкового агента.

При цьому податковий агент утримує податок за визначеними ставками з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі –продажу чи в окремій заяві.

При отриманні фізичною особою протягом звітного (податкового) року доходу від продажу іншій фізичній особі двох та більше об’єктів рухомого майна податок на доходи фізичних осіб сплачує фізична особа – продавець самостійно до нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу за місцем нотаріального посвідчення такого договору за ставками: для резидентів – 5%, нерезидентів - 15 (17)%.

Відповідно до п.179.2 ст. 179 Податкового кодексу України обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи від продажу обміну (майна), дарування при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок.