Спрощена система оподаткування і майбутнє України

У зв’язку з розробкою та прийняттям Податкового кодексу Україною прокотилася хвиля протестів приватних підприємців. Чому редакція Податкового кодексу у виконанні уряду Азарова викликала таке різке несприйняття? Як наслідки матиме прийняття і введення у дію Податкового кодексу?

Спочатку необхідно розглянути, чому в Україні була введена спрощена система оподаткування та яку соціальну функцію на цю систему було покладено.

Економічна криза кінця 90-х років поставила Україну у надзвичайно складну ситуацію. Виробництво не забезпечувало потреб країни, доходи населення одні з найнижчих у Європі, виконувати соціальні зобов’язання держава була не в змозі.

Президент Леонід Кучма наважився видати указ про введення спрощеної системи оподаткування. Ця система передбачала сплату фіксованої суми податку, мінімальний документообіг та невтручання податківців у діяльність суб’єктів підприємницької діяльності , які вибрали цю систему оподаткування.

Цей указ дав можливість великій кількості людей не шукати роботи у роботодавців, а самим знайти собі заняття та дати роботу значній частині безробітних. Тим самим держава отримала вигоду: зняла соціальну напруженість у зв’язку із зниженням рівня безробіття, позбулася необхідності витрат на допомогу по безробіттю та інших соціальних витрат для людей, які працюють у приватних підприємців.

Також спрощена система оподаткування виконує дуже важливу функцію стартової площадки для розгортання підприємницької діяльності малозабезпеченими верствами населення. Адже для того, щоб заснувати підприємство і розгорнути його діяльність, потрібні значні кошти. В той же час для початку діяльності приватним підприємцем потрібні кошти, які доступні пересічному українцеві.

Поступово нарощуючи свою діяльність, приватний підприємець з часом має можливість заснувати підприємство і вийти на новий рівень ведення своєї діяльності. Хто не зміг наростити об’єми своєї діяльності, щоб заснувати підприємство, має можливість далі працювати як підприємець і забезпечувати своїй родині прожиття.

 Для молоді спрощена система оподаткування є чи не єдиною можливістю почати свою справу і мати перспективу у житті.

 Таким чином спрощена система оподаткування дає можливість малозабезпеченим верствам населення та молоді включитися в активну економічну діяльність, досягнути фінансової незалежності і впевненіше дивитися у майбутнє. Для багатьох – це можливість виживання у складних економічних умовах сьогодення.

 Варто також зауважити, що заняття підприємницькою діяльністю формує значний прошарок людей з незалежницьким, патріотичним мисленням. Це і зрозуміло, адже малий і середній підприємець, на відміну від великого бізнесу, прив’язаний до місця проживання і ведення діяльності.

 Таким чином, наявність у економічній моделі спрощеної системи оподаткування виступає чинником демократизації суспільства, формуванню інститутів громадянського суспільства.

 Необхідно також згадати про активну участь малих і середніх підприємців у Помаранчевій революції 2004 року (і фінансово, і особистою участю). Їх активна участь у подіях була зумовлена діяльністю тодішнього керівника податкової служби і нинішнього керівника уряду Миколи Азарова.

 Наступ чинної влади на малий і середній бізнес був прогнозованим. По-перше: Янукович і його команда навряд чи забули активну позицію підприємців у подіях осені 2004 року. По-друге: середовище дрібних і середніх підприємців має інші, ніж олігархи, моральні цінності. Існування значної кількості незалежних людей є перешкодою кланово-олігархічній владі у пограбуванні народу і проведенні політики в інтересах невеликої купки надбагатих родин та становить пряму загрозу існуванню цієї системи.

 Відкрито говорити про конфлікт моральних цінностей олігархів та значної частини народу влада не наважується. Тому дрібний і середній бізнес звинувачується у багатьох гріхах: використання різних схем мінімізації податків, відсутність платежів у Пенсійний фонд і бюджет тощо. Також влада мотивує наступ на дрібний і середній бізнес необхідністю наповнення державної скарбниці, потребою наповнення Пенсійного та інших соціальних фондів.

 За більш ніж десять років застосування спрощеної системи оподаткування накопичились проблеми, які вимагають нормативного регулювання. Також приватні підприємці не проводять відрахувань у соціальні фонди і обмежено – у Пенсійний фонд. Але спрощенці і не вимагають соціальних гарантій для себе та членів своїх родин, і ще не відомо що переважує – відсутність надходжень чи самозабезпечення значної кількості людей. Також самозабезпечення дозволяє зменшувати бюрократичний апарат, який коштує не дешево.

 Так, приватні підприємці сплачують у бюджет невеликі платежі. Але треба розрізняти оборот коштів і дохід. Витрати підприємців на матеріали, оренду та різноманітні платежі складають значну частку обороту, а власне дохід у основної маси підприємців не такий уже і великий. Якщо сюди додати корупційне навантаження з боку контролюючих і фіскальних органів, то картина дуже відрізняється від тої, яку малює Азаров та його підлеглі.

 Твердження урядовців та парламентарів, що платити податки повинні всі, суттєво розходяться з їхніми практичними діями. Великий бізнес уникає сплати податків шляхом реєстрації своїх підприємств у офшорах. Податковий кодекс зберіг цю можливість для олігархів. Дозволю собі задати просте питання – на якій роботі Азаров заробив свої немалі статки? Чи можна стверджувати, що просумувавши його статки і офіційні заробітки за часів Незалежності ми отримаємо приблизно рівні суми? Чи офіційні доходи Януковича дозволяють йому купити і утримувати величезний маєток Межигір’я? Чому підприємство, яке належить Бродському, не сплачує з 2008 року внесків у Пенсійний фонд, а сам Бродський досі не відповів за це?

 Чому в Україні комфортно живеться невеликій купці багатіїв неукраїнського походження, а в той же час основна маса людей, які створювали і створюють національне багатство ледве зводять кінці з кінцями?

 Можна задавати ще багато подібних запитань, але це буде марна справа. Від запитань треба переходити до відповідей.

 По-перше: інтереси дрібного і середнього підприємництва може захистити лише політична сила, сформована самими підприємцями і фінансована ними. Діючі в Україні політичні партії не виробили ідеології для дрібного і середнього підприємництва, а тому не здатні представляти інтереси дрібного і середнього бізнесу. Життя вимагає створення нової політичної сили.

 По-друге: необхідно уяснити, що без унормованої спрощеної системи оподаткування неможливий розвиток демократії в Україні та і самої держави взагалі (у Європі, куди так рветься чинна влада в Україні, доля дрібного і середнього бізнесу у ВВП складає до 60%, а в Україні всього лиш трохи більше 5%).

 По-третє: без спрощеної системи оподаткування неможливо вирішити соціальні питання та підвищити рівень добробуту населення.

 По-четверте: владі необхідно відійти від совкового мислення совєтських часів і припинити спроби формувати систему тотального контролю за кожним кроком громадян. Цього досягнути неможливо. Вільне суспільство за продуктивністю значно переважає кадебістську модель держави і не залишає їй шансів у змаганні.

 По-п’яте: необхідно раз і назавжди визначитись, що Україна – національна держава українського народу, в якій комфортно живеться всім її громадянам.