«Монополіст торгує не електроенергією, а технічними умовами на приєднання»

Монополіст (обленерго) торгує не електроенергією, а технічними умовами на приєднання до мереж.

Таку тезу висловив засновник компанії «VIMAL PPCE» Віктор Лазар під час засідання круглого столу "Про передачу державних енергетичних мереж, розташованих на території населених пунктів Чернігівської області, в комунальну власність територіальних громад".

Зусиллями монополістів і власниками обленерго – олігархами всіляко протягуються зміни до законодавства, які мають закріпити грабіжницькі побори за одне лише під'єднання до "українських" електромереж а також закріпити стан, коли створена коштом клієнта інфраструктура переходить у фактичну власність монополіста.

«Кому платимо? Приватній компанії. З якого переляку? У тарифах вже є складова на розвиток мереж», – додав Віктор Лазар.

Також він зауважив, що інтерес олігархії у питанні забезпечений "захопленням" держрегулятора. Так, постановою НКРЕКП плата за під'єднання збільшилася у 7 разів.

Якщо інвестиції у власне виробництво компанії «ВИМАЛ» становлять більше $20 мільйонів, то на виконання всіх технічних умов з під'єднання, які висунуло обленерго, потрібно буде витратити… більше 30 мільйонів.

Серед тих умов – прокладка кабелю коштом замовника до розподільчої підстанції з подальшим віднесенням майна на баланс монополіста. При тому, що монополіст не надає точних розрахунків щодо навантаження на існуючу лінію електропередач, а за оцінками експертів, навантаженість цих ліній після згортання виробництв і споживання майже вдвічі із збереженням рівнів генерації складає приблизно 40%.

Через такі «унікальні» підходи до українських мереж не можуть підключитися багато іноземних і вітчизняних підприємств. На Чернігівщині це відома італійська компанія, місцеве підприємство «Насіння України».

На думку власника «Насіння України» Сергія Берестового нонсенсом є ситуація, коли міністерство підписує документ передачу у власність монополіста ПРИВАТНИХ (!) об'єктів з розподілення електроенергії. Причому таких, які знаходяться на території виробництв ще з 1970-х років.

Українська «фішка» полягає в тому, що фактично державною власністю розпоряджаються переважно російські власники компаній-монополістів. Точніше, право розпоряджатися об'єктами зовсім не означає права власності на них.

Звісно, про жодні питання національної безпеки за такого розкладу зовсім не йдеться. Хоча досвід тієї ж Словаччини, фахівці якої почали завзято радити українському держрегулятору, доводить, що держава повинна мати як мінімум 51% акцій. При цьому Словаччина є найбільшим імпортером української електроенергії і наразі відмовляється закривати власні атомні потужності з метою безпеки.

Отже, ситуація як з точки зору національної безпеки, так і з точки зору розвитку національного бізнесу є досить дивною. Коли генерація збереглася, споживання впало більш ніж вдвічі, а електроенергія на експорт є набагато дешевшою, аніж для внутрішнього споживання.

Звісно, у високовольтних лініях, які дозволяють продавати електрику у суміжні країни, втрати мінімальні. Але чи знаєте ви, що олігархи виписують собі мільйонні так звані «компенсації за втрати у мережах», які ще в народі називають «зарплатою олігарха». Воно й не дивно, бо енергетику контролюють коло осіб, які на четвертому році фактичної війни забезпечують власний інтерес.

Ситуацію докорінно може змінити пряма передача електромереж у комунальну власність місцевих громад. Принаймні, це б кардинально поліпшило технічні умови юрособам з підключення до електромереж і стимулювало б розвиток бізнесів. Про це, зокрема, свідчить досвід Славутицької громади, який є скоріш виключенням із загального правила. Щоправда, на думку представників Фонду держмайна, для цього потрібно ініціювати зміни до діючого законодавства тими, хто має право законодавчої ініціативи.

Присутній на круглому столі президент чернігівської Торгово-промислової палати України Костянтин Іванов був більш категоричним і запропонував як можливе рішення повністю заборонити експорт електроенергії з України, а також стати місцевим громадам акціонерами обленерго. На думку присутніх, такий підхід є логічним, адже імпортери отримують чисту енергію, а все навантаження (в тому числі екологічне) на етапі генерації несе на собі Україна. За ситуації олігархічної монополії, що потребує негайного виправлення.