В Чернигове тайно назначен «молодёжный мэр» и команда

МиколаВся эта акция - просто игра, неважно кто стал. Все равно молодежи никто просто так полномочий не отдаст и властью не поделится. А восхищаться, что какой-то чиновник-коррупционер дал тебе посидеть на своем стуле, понимая всю твою никчемность, радуясь комизму ситуации: что ты как обезьянка в неописуемом восторге от происходящего - я думаю не стоит.

АутсайдерДля мене ця історія почалася зранку того дня коли вперше почалась ця так би мовити «акція». Зранку, коли, я вмикав свою свідомість до реальності, почув по радіо рекламу, яка сповідала щодо «активної молоді Чернігова». Ясна річ, що це визвало посмішку, та не більше.))
Робочий день видався вкрай напружений. Ось і є одна з важливих завдань перед керівництвом міста – непомірна праця робітників, за мізерну зарплатню. Але річ не в тім. Після роботи було пиво.))) Так! Саме справжнісіньке пиво) наскільки це зараз можливо – від «Першої броварні». Тобто ми з друзями себе не катували, а навіть насолоджувались життям. Увечері, близько опівночі я вже був дома, у дуже гарному настрої. Хто є споживачем-гурманом спиртного – мене зрозуміє))) Отже прийшов я до дому, і якось рефлекторно «заліз» до Інтернету) Також відвідав сайт під конкуруючою назвою «город си ен ю ей» (взагалі не можу сказати, що він мені подобається, але якось він зберіг свою адресу в вікні запуску – тому інколи заходжу на нього. Там виявилося посилання до «радіо-станційної» новини про молодь, що бажає стати мером міста. І також посилання на можливість завантаження анкети, та адреси куди анкету потім відправити.
 Звісна річ, що розум виштовхнув ейфорію, щодо «першої броварні» і перемкнувся у напрямку «а що я маю з себе як активний молодь»? Слід зазначити, що анкета була не дуже «попсова». Мене вона захопила, на декілька годин))))
Як результат – мене захопили роздуми, яки майже залишили мене без сил. Заповнення анкети не склалося, та залишилося на ранок.
З ранку наступного дня бажання побути «активною молоддю» було повністю відсутнє. Але смажена яєчня з печеною картоплею зробили свій внесок в мій настрій, який ще і чашка чорної кави повернула до роздумів о долі рідного міста)))
Мало-помалу – і анкета була заповнена. Признаю – не так то і просто бути мером!! Питання анкети були достатньо концептуальні. Але здолавши напруження мозку – анкета була заповнена та надіслана за адресою. Її відправку супроводжувала посмішка на обличчі по типу «який же ти великий, і в казки віриш». Але ірраціональний початок взяв верх і трошки пізніше, я забувши про цю подію, віддався течії робочого дня і загалом забув про цю ситуацію.
Відмічу, що так детально я розповідаю для того, щоб той хто буде це читати, незважаючи на «многа букав» зрозумів мій стан. А він в мене дуже спокійний, але між тим патріотичний (що відноситься до нашого міста).
Наступного дня мені подзвонили! Прикольні) Але надали інформацію такого плану – я повинен з’явитися наступного дня у «малому актовому залу» міськради для отримання сертифікату, щодо участі у конкурсі, та при цьому мати охайний вигляд. Я ще «розкатав губу» та спитав - чи повинно мені буде щось казати розумне, що стосується міста)))) Як з’ясувалося – нічого мені казати не треба. Тобто переможці вже визначені) Моя роль бути «тільки» масовкою) Прийти та послухати виступ переможців. ))) Але в принципі – це ж цікаво! Заповнення анкети викликало в моїй душі внутрішнє обурення щодо того, що я навіть не знаю які складності є в нашому місті, щоб запропонувати шляхи їх вирішення.) Тому мені дійсно було цікаво почути тих «хто пройшов, та знає що і як».
 Наступного дня – я охайний та «красивий» був на місці зустрічі) Там вже було достатньо «активної молоді» як це було названо). Серед яких я навіть зустрів знайомих.))) Але у мене чогось в розум «впало» слово – аутсайдери) Виявилось, що нас – аутсайдеров, запросили на 12-00 дня. А переможці вже «розповідали» усьому місту на камеру телебачення та на радість представникам міськради свої ідеї вже починаючи з 11-00, якщо це так можна назвати «розповіданням »(бо ніхто іх не чув з тих, хто як і я виявився політичною масовкою» Називаю це культурно «політичною масовкою», тому що не дуже хочеться себе ганьбити, бо думками я це висловив як «сьогодні я був політичним простітутом» ).
Загалом, коли в «малому актовому залу» переможці закінчили свої презентації, щодо визначення проблем міста та їх вирішення, нас, як стадо баранів запросили також до залу. Про «баранів» я зрозумів потім, коли зрозумів, що переможці вже відстрілялись, до того як нас пустили до зали.))))
Далі….. Розкажу про самі грамоти-сертифікати))))) Кажуть, що сила в «дрібницях», також кажуть, що наша місцева влада слабка… Хто його знає що там насправді)) Але таки нам «аутсайдерам-баранам» видали сертифікати, які сповіщали про то, що я брав участь у конкурсі «влада в руках громади». Чудово) Навіть супер) Якщо забути про відчуття того що ти зіграв роль масовки, то це круто)) Так) Круто, якщо б не одно «але». Сертифікат являв собою тупе роздрукування кольоровим лазерним принтером на «мелованому» папері інформації, щодо участі у конкурсі мене. Знизу надпис, що мер у курсі))) При цьому жодного підпису!!!! Жодної печатки!!!
Афігеть собі сертифікат))) Знав би такий розклад – друкував би сертифікати, починаючи з сьомого класу))
Але… плювати на сертифікати)
Розкажу про враження. Їх мало. Але вони є.
Можу помилятися. Але я «вицупив» свідомістю і очами таких персон як.
Пані Ірину Синельник – вживу бачив вперше. До цього враження про неї було сформовано інформацією, що розміщена в інтеренеті, та коментаріями до цієї інформації… На мій погляд так і є. Дуже дивна особа.
Дядько який вручав сертифікати.. Начебто його називали «Шеремет». Але я не впевнений. Це точно – реально не пам’ятаю його прізвища та ім’я, але враження залишилося начебто ти проходив по незнайомій вулиці якогось приватного сектора, а тобі на зустріч вийшов впевнений якийсь котяра в самому розквіту сил, та сказав привітливо «м’яв». Враження було такого плану – як в «нашій раші» - кожного ранку їм бутерброд, та про Чернігів думаю!
Признаюсь, що приємно було побачити в колі переможців – пані Анюту Романову. Приємно тому, що незалежно від її діяльності та поглядів – дівчина вона дуже «якісна». Більш всього «посміхнули» внутрішньо – вираз її обличчя (яке виражало емоцію по типу – «даааааааа, я оиксигрекенная!»), та чорні довгі панчохи для рук (якісь гламурні рукавички). Зауважу, що пані Анну, я дуже поважаю, тому що вона реально красива та розумна дівчина) (хоча розумію – мені б хоч десята частина її бюджету на громадську діяльність, і я би «шпарив» не гірше)
Але) але) але)
Бачив також пана Ломако)) Цей образ, який теж був навіяний Інтернетом, виявився не таким і потужним. Немає в цього пана харизми. Рельно – враження не дуже сильне… Хоча… Медведєв також не особо… але при цьому президент Росії) Так що.. Так що…
Що я маю в результаті? Ще більшу зневіру в тому, що керівництво держави конкретно клало на нас, тому що, якщо такий цирк на регіональному рівні, то централізованому рівні, вражаю ще прикольніше)) Блін… Я навіть мера вживу не побачив))) При тому що перся через усе місто, не зважаючи на погану погоду)
Але)
Головне, що нікому ми не потрібні… Так як, якщо були б потрібні – наше життя було б ще поганіше ніж зараз))))
Бо ці люди, що при владі… Вони доставляють)))