«В осім барку», або ключі від Вашингтона – в руках українців (відео, фоторепортаж)
Дивовижна презентація другої книги світоглядної дилогії Василя Чепурного «В осім барку», в основі якої – пізнання світу через пізнання себе і свого коріння, послужила причиною несподіваного відкриття і для мене самого.
«Акурайку в осім барку» - це слова старовинної колядки з села Авдіївка – батьківщини автора, значення яких довго ніхто не розумів. Для розуміння разом із земляками довелося копнути глибинні пласти і апелювати до самого санскриту.
Виявилося, що все просто – «як у раю в цій оселі».
Відкриття ж полягає не в тому. Воно не моє, а Василя Чепурного. Але ним він провокує і запалює інших робити свої власні відкриття.
Трішки поясню і заінтригую, аби ви додивилися відео з презентації від початку і до кінця.
Жага напитися з самого джерела живить і лікує. Вона є містичною за своєю природою.
Щойно ми переступили поріг довженківської хати, в якій відбувалася презентація книги, як у моїй голові заграла музика. Її я одразу і точно вирішив використати під час монтажу відеоматеріалу. Що то за музика? З того часу, як Олег Скрипка записав з Ані Лорак мюзикл «Вечори на хуторі», мене брала за душу і не відпускала автентична колядка, яка чомусь вистрілювала у саме серце.
Ой, як же було ізпрежди віка.
Ой, як не було неба і землі,
А тільки було синєє море,
На тому морі горіли огні,
Коло тих огнів сиділи святі.
Радять радоньку, кого в море послать.
А святий Петро говоре на то
Та достань, Петро, жовтого піску,
Та посіємо по всьому світу.
Щоб уродилось небо і земля,
Небо зорями, земля квітами.
Ой дай Бо..(же)!
Ці слова я знайшов вже ввечері після презентації і повернення з Сосниці. А в чому відкриття? А відкриття в глибинному «поклику крові», бо ця прадавня як Старе Письмо колядка виявилася родом з… моєї малої батьківщини!
Саме так! Ще 2001-го року в світ вийшов компакт-диск "Ой, як же було ізпрежди віка — традиційні пісні Правобережної Київщини”. Записи, що ввійшли до альбому, було зроблено в селах Макарівського (Комарівка, Ніжиловичі, Грузьке, Козичанка) 1994 року та Києво-Святошинського району (с. Лука) 1997 р., розташованих у межиріччі дніпровських приток Тетерева й Ірпеня. Саме з Луки родом мій батько, саме з малою батьківщиною у мене пов'язані найтепліші спогади дитинства.
На відміну від Лівобережжя, етнічна історія якої не відзначається безперервністю, Правобережні землі мої предки-землероби опанували «ізпрежди віка». Певно тому моє «Ізпрежди віка» так резонувало з «Акурайку», «В осім барку» Василя Чепурного:
"В осім барку" - друга книга дилогії Василя... по svoboda-fm
Дивитися на YouTube.
«Пізнай себе – і ти пізнаєш світ», - казав наш видатний філософ Григорій Сковорода.
Саме з думки про самодостатність нас, українців, на власній землі і почав презентацію книги «В осім барку» Василь Чепурний. В геополітичному сенсі це означає, що нам насправді не потрібно нікуди йти. Ми – у себе вдома, і нехай переживають ті, хто йде до нас. Адже ЄС з її одностатевими шлюбами і намаганнями «перетравити» католицьку Польщу (яка може ґонорово відповісти Nie pozwalają!) бабусі-Європі на думку автора простіше включити до свого складу Албанію, де ріжуть ниткою мамалигу.
Василь Чепурний розповів про свої враження від США і про те, як не треба «цуратися чужого». Навіть обкладинка книжки – фасад сучасної американської будівлі зі скла і бетону, але увінчаний чернігівським дерев’яним різьбленням.
– У американців все спрощено, вони собі не ускладнюють життя. Не знаєш, як себе поводити в тій чи іншій ситуації? Роби просто! – каже автор.
Чепурний відкрив для себе і секрет американської добродушності. І це – насправді щирі почуття. Бо у американців регламентована і розписана кожна хвилина, вони знають своє життя надовго наперед, тому і не втрачають найменшого приводу, аби посміхнутися одне до одного.
Автор «В осім барку» побував в США разом зі своїм колегою Мустафою Найемом у багатьох місцях від палаців, де приймають послів, до кухні для місцевих бомжів. Пахнуть американські бомжі так само, як і наші. Тож Мустафа і Василь вдягли на себе фартухи і спробували себе у ролі офіціанта соціальної кухні.
І ось в цьому, майже біблійному сюжеті розкрилися шляхетні риси Мустафи Найема, який походить з давнього афганського роду. Він пожалівся Василю, що не має зайвого дня для спілкування з усіма цими мудрими людьми.
Вразило з розповіді також те, що ключі від Вашингтона знаходяться… в руках українців. Точніше, в музейній частині будівлі, яку США передали українському посольству. І навряд чи про це хтось здогадується.
Втім переповідати розказане під час презентації Василем Чепурним немає сенсу. Краще переглянути відео з моїми власними відкриттями, на які мене спровокував автор книги.
Тож варто не просто завітати у «Просвіту» і купити книгу «В осім барку», а ще й грамотно використати її в якості інструменту.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 17632 |
Посилання до теми:
29.07.2009 Книгу редактора «Сіверщини» буде представлено у Сосниці
12.10.2009 Інтернет-конференція з Василем Чепурним: російсько-українське «возз’єднання»
Фотоновини
Коментарі (5)
люба | 2013-01-16 16:33
911 | 2013-01-16 14:51
Tverezishe | 2013-01-15 18:51
Trezvo | 2013-01-15 17:39
Наброда | 2013-01-15 11:01