«Той би хлопчик залишився живим»…- громадський пошуковий загін

Кожен двір, школа, садок, будинок може отримати дещицю грошей з міського бюджету. Але спочатку потрібно написати проект.

Обґрунтувати, навіщо ці гроші потрібні. Це називається проект бюджету участі.

А потім треба,щоб люди за нього ПРОГОЛОСУВАЛИ.

Голосування за проекти бюджету участі в Чернігові почалося з 15 вересня і триватиме 2 тижні. Кожен чернігівець може віддати голос за три великих проекти і три малих.

А всього їх в цьому році 74. Проекти можна детально вивчити в Інтернеті або набирати в пошуковику слова "Громадський проект Чернігів".

Серед усіх проектів один поданий журналісткою. Але він не про висвітлення подій і взагалі журналістики майже не стосується. Проект заступника керівника прес-служби міської ради, члена Спілки журналістів України Наталії Чусь називається "Громадський пошуковий загін" і стосується протидії надзвичайним ситуаціям.

Автор проекту пропонує створити в Чернігові механізм швидкого збору великої кількості добровольців, готових «прочесати» місцевість, якщо зникла людина.

Наталія Чусь розповідає, що сама як волонтер брала участь в декількох таких пошуках, коли учасників збирали через соцмережі. Практика показує, що «прочісування» місцевості - не настільки проста справа, як здається на перший погляд. Якби учасники заздалегідь пройшли хоч мінімальну підготовку, знали і виконували загальні правила, їх дії були б набагато ефективнішими.

Проект передбачає, що потенційні волонтери можуть залишити свої дані в підрозділі міської ради або на комунальному підприємстві, яке координуватиме роботу добровольчого пошукового загону, і хоча б один раз пройти навчання-інструктаж. А коли (якщо) в місті зникає людина і є надія його знайти «всім миром» - в дію вступає система збору учасників.

Думка про такий проект виникла вже досить давно. Шість років тому в Чернігові жертвою злочину став маленький хлопчик. Його знайшли в лісопарку Кордівка через добу після нападу вбивці.

Ця доба дитина залишалася живим і помер вже в машині швидкої допомоги. Хлопчика тоді активно шукали в цьому лісопарку, але в густих заростях і траві і на великій площі було складно.

- У той же час, не виключено, що ланцюг в кілька сотень добровольців змогла б тоді стати тим, що врятувало б дитяче життя, - каже Наталя Чусь. - Я і сама - мама маленького хлопчика, який іноді грав тоді у дворі з цим зниклої дитиною. І до сих пір пам'ятаю вечір, коли родичі хлопчика кидалися на всі боки по мікрорайону в його пошуках.

За задумом автора проекту, розшук зниклих волонтерським загоном повинен вестися в співпраці з Національною поліцією. Рішення про залучення загону приймається колегіально і теж в координації з поліцією, в чітко обумовлених і прописаних випадках. Загін може використовуватися тільки для пошуку зниклих і ні для чого більше (ніякої політики, ніяких сторонніх завдань).

За витратами проект відноситься до малих: кошти йдуть, в основному, на закупівлю ліхтариків, гумових чобіт, светоотбівних жилетів і декількох рацій. Єдина людина, яка отримує невелику винагороду за роботу - залучений координатор.

Він веде запис і облік добровольців, закуповує і доставляє обладнання, а також займається підготовкою і загальною організацією. Зокрема, розробляє алгоритм збору учасників. Забезпечує, щоб всі, хто записався в волонтери, могли в загальному доступі знайти якусь інструкцію, правила тощо.

Періодично в неробочий час організовує інструктажі (тренувальні збори), які хоч один раз повинен пройти кожен учасник. І координує цю роботу з силами поліції.

Вікторія Товстоног, «Весть»