Пенсіонер відібрав у озброєного грабіжника обріз

Невисокий чоловік у чорній масці з прорізами для очей та з обрізом рушниці в руках тихцем зайшов увечері 30 грудня до хати пенсіонерів Єзутів у селі Петрове під Черніговом. На скрип дверей господарі уваги не звернули. 60-річний Михайло Єзут дивився телевізор у кімнаті. Його дружина Марія Андріївна прала у ванній — прибиралася перед Новим роком.

— Гроші давай! — гаркнув незнайомець і направив обріз на жінку.

У селі Петрове не більш як 30 дворів. Дім колишнього тракториста Михайла і радіомонтажниці Марії Єзутів виглядає найкраще — побілений і свіжопідфарбований. Подвір’я охайне. Єзути — пенсіонери. Живуть з власного городу і двох пенсій.

— Я подумала, що це чийсь дурнуватий жарт, — розповідає ”ГПУ” Марія Єзут. — Але грабіжник мовчав, і я все зрозуміла. Хотіла гукнути чоловіка, але він крикнув: ”Нікого не звать!”. Лише сказала, що гроші в кімнаті.

Під дулом обріза жінка повела незнайомця до вітальні, де лежав господар. Михайло підвівся, нападник перевів дуло на нього. ”Гроші або життя!” — крикнув ще раз.

— Кажу йому: немає в нас грошей, — згадує Михайло Єзут. — Тільки за газ заплатили і два тижні тому холодильник купили. Он ще нерозпакований стоїть на веранді. Як треба, кажу, зараз піду позичу в сусіда. А сам думаю: яке в мене багатство? Жінка, пенсія і чотири кози. ”Ніяких сусідів, — вигукнув нападник. — Ще крок — і стріляю!”. Дід стояв мовчки. Побачив, що в обріза зведені обидва спускові гачки. Його дружина побіліла й тремтіла зі страху.

— Думаю: уб’є ж і оком не моргне, — продовжує Михайло Єзут.

— Я й кинувся на нього, одразу схопив обома руками обріз і направив у стелю. Сам не знаю, де сили взялися.

Обоє тримались за обріз. Раптом гримнув постріл, і в хаті повилітали шибки. Господар виштовхував нападника на вулицю. На виході щосили шарпонув, вирвав обріз і натиснув на гачок — осічка. Незнайомець кинувся тікати.

— Я — за ним, хоч і був босий, — розповідає Михайло. — Кричу: ”Рятуйте!”. А він молодший, прудкіший — через дорогу і в ліс.

Єзут заскочив до хати сусіда Анатолія Галковського і зателефонував до міліції. За кілька хвилин виявилось, що нападники побували і в них. Сестра Анатолія милася у домашній бані і бачила у шибці двох невідомих у масках.

— Вони побоялися напасти на Галковського, — пояснює Михайло. — Він мисливець, перестріляв би їх, як горобців.

Через годину в дворі Єзутів працювали слідчі. На подвір’ї, за вікном, знайшли сім патронів з мисливським дробом, яким полюють на диких кабанів. Другий ствол обріза, що його відібрав у бандита Михайло Єзут, був заряджений таким самим набоєм.

Через переляк Єзути не могли заснути. Наступного дня, 31 грудня, викликали шептуху — щоб відговорила.

Пенсіонери й гадки не мають, хто міг на них напасти.

— Ми з усіма в добрих стосунках, — каже дід Михайло. — Але хто його зна, часом у селі щось та й вкрадуть. Мабуть, по наводці. Кілька років тому в сусідів коня і корову вивели. В інших гроші й мобілки пропадають.

Міліціонери з’ясували, що рушниця була зареєстрована на жителя сусіднього Щорського району. Власника допитали. Той каже, що зброю у нього вкрали.

— Ми щодня наїжджаємо по триста кілометрів, щоб розкрити цей злочин, — каже начальник Чернігівського райвідділу міліції Сергій Бондар. — Це цілий клубок. У Щорському районі — дві крадіжки зброї. Рушницю забрали півтора року тому в селі Вершина, де всього шість хат. З неї і зробили обріз.

У новорічну ніч у Петровому було тихо. О дванадцятій годині люди вимкнули світло в хатах.