Не вбивайте нас сьогодні, ми вмремо завтра

Ця фраза належить громаді Семенівського району, які проживають у населених пунктах, що мають статус зони радіаційного забруднення. Та з ними солідарні тисячі жителів Новгород-Сіверщини, Корюківщини, Козелеччини, Ріпкинщини, Сосницького та Чернігівського районів.

Мова йде про вжиття заходів, пов’язаних з 25-ми роковинами Чорнобильської катастрофи щодо перегляду меж зон радіоактивного забруднення.

Здавалось би, 218 сіл  Чернігівщини можуть стати екологічно чистими, інвестиційно привабливими, позбавившись тавра «зона».  Та чомусь громадськості області не зовсім припала до душі така ініціатива.

Про що представництво районів і зазначило на засіданні постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС 8 серпня, яка відбулася цього року.

Зібратися комісії таким поважним складом – в президії депутат Верховної Ради України Валерій Дубіль, серед запрошених - представники державних органів влади та органів місцевого самоврядування області, і районів, громадськість спонукав висновок Національної комісії з радіаційного захисту населення України.

Згідно з цим висновком 218 населених пунктів області мають бути позбавлені статусу території, що зазнали радіаційного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС . Чим обмовлено таке рішення? Чи варто це робити зараз? У документі йдеться, що жителі сіл згодні, а депутатський корпус районів провів відповідні обговорення на сесіях місцевих рад. Тож виходить, що тисячі людей свідомо відмовилися від привілеїв, які мають через проживання у зоні забруднення.  За словами заступника директора Департаменту соціального захисту населення ОДА Катерини Тимощенко, чорнобильський закон урегулював низку пільг  для цих категорії громадян. Зокрема,  надання додаткових відпусток чи компенсації за їх невикористання, безкоштовне чи з 50% знижкою придбання ліків , забезпечення санаторно-куротним лікуванням,  право на відшкодування 50 % вартості палива, дітям, що навчаються у закладах на забруднених територіях – безкоштовне харчування.  До речі на забруднених територіях проживає 65,2 тисячі осіб, з яких понад 12 тисяч - діти. Те, що громада семи районів відмовляється від передбачених їй чорнобильським законодавством пільг, очевидно, перейнявся і голова постійної комісії Валерій Зуб. Він надіслав листи очільникам районних рад, в підпорядкуванні яких є пункти, котрі пропонувалося вивести із зон радіоактивного забруднення. Голова комісії зокрема просив подати пропозиції щодо прийняття  відповідного рішення на найближчій сесії обласної ради. Одразу зазначимо, що рішення про зміну статусу населеного пункту(виведення за межі зон радіоактивного забруднення, переведення із однієї зони в іншу) приймаються тільки за поданням обласних рад на підставі експертних висновків. От обласні ради мали поінформувати Міністерство екології та природних ресурсів України  про прийняті рішення до 1 вересня н.р. На відміну від  багатьох високоповажних чиновників, які вже звикли вирішувати чиюсь долю миттєвим розчерком пера, читаючи лише перші і останні сторінки офіційних документів, цей висновок Національної комісії Валерія Дубіля та його команду спантеличив . Обурення зросло після відповідей на депутатські звернення більшості голів районних, селищних та сільських та рад, які запевняли в тому, що ні сном ні духом ні громада, ні депутатський корпус не чули про дослідження, які відбувалися за висновком експертної комісії протягом 2011-2012 років.

Це підтвердять на засіданні постійної комісії і заступник голови Новгород-Сіверської районної ради Олександр Могильний, і заступник голови Чернігівської районної ради Микола Кудрик.

- Як можна на підставі такого поверхневого дослідження вирішувати таке важливе соціальне питання, - дивуватиметься Микола Васильович. - Адже деякі відомості наведені у експертному висновку суперечать одне одному. На території Дніпровської сільської ради розташовані поряд один з одним два населені пункти – Хатилова  Гута і Василева Гута, Хатилову позбавляють статусу, а Василева залишається зоною.

Населення не просто хворіє, воно відходить у інший світ в геометричній прогресії, яку  підтверджує сумна статистика смертності, захворюваності в зазначених районах,  в унісон твердять запрошені очільники районів.

Так, на Козелеччині серед загальної чисельності населення  35, 9% - це  люди, які мають статус постраждалих. Аналіз показників хворобливості свідчить, що захворюваність дорослого населення перевищує  на 25%  показник хворобливості всього населення. Серед дітей найбільше зафіксовано захворювань ендокринної системи, хвороб крові, органів дихання та органів травлення.

В Ріпкинському районі населення скоротилося за останні 27 років на 39,8 % , зокрема дорослі на 36,3 %, діти на 57,3. Показник народжуваності зменшився по району на 36,4 %, тоді як показник смертності перевищує показник народжуваності в 3,3 рази.

В Семенівському  районі  статус постраждалих мають 10509 жителів, з них 2161 дитина. Демографічна ситуація в районі складна, про це свідчить низький рівень народжуваності – 8,8, смертність перевищує 18,8 на тисячу населення. За останні роки зріс рівень захворюваності серед потерпілого та постраждалого населення на онкологічні захворювання.

Керівництво району занепокоєно, що з переліку сіл, що відносилися до зони посиленого контролю виключені села Архіпівка, Залізний міст, Жовтневе, Іванівка, Миколаївка, Хотіївка. Адже тут працюють загальноосвітні заклади.

- Карповичі, які відносилися до зони добровільного відселення (ІІІ зона) за експертним висновком не можуть навіть належати до ІV, - зазначає голова Семенівської районної ради Людмила Салімон. -  Ми не можемо пояснити людям цього, оскільки цифрові показники висновку викликають сумніви. Цей населений пункт розташований у 5-ти кілометрах від сіл Росії, які мають другу зону. І потім про які обстеження продуктів лісу можна говорити, якщо в районі ліквідовано відділ радіології , а санстанція стала структурним підрозділом. Протягом останніх років видання району не оприлюднювали жодної інформації про дозиметричний контроль продуктів.

Критерії віднесення населених пунктів до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської аварії включають щільність забруднення грунту понад доаварійний рівень довго живучими ізотопами цезію, стронцію, плутонію.  А під час останнього обстеження бралися до уваги тільки показники цезію. До речі, період розпаду плутонію – 80 років.

Тож чи не зарано робити висновки про звільнення землі від радіації. Можливо, існує  потреба зберегти статус територій, що зазнали радіації?

Це питання порушив на високому рівні депутат Верховної Ради Валерій Дубіль, який звернувся до всіх жителів області стати на захист своїх прав і не допустити, щоб сесія обласної ради прийняла антинародне рішення, позбавивши десятки тисяч людей тих незначних  пільг та компенсацій, які вони мають. Тому й прибув на комісію. Він переконаний, що висновок є необґрунтованим. Тому й просив громадськість у своєму відкритому листі не підтримувати ганебну пропозицію Уряду щодо зміни меж зон радіоактивного забруднення та скорочення населених пунктів. І це вдалося зробити.

Жоден район  не підтримав експертного висновку. Питання не на часі – вирішили на комісії.

Та найбільше обурювала присутніх сама методика проведення цих обстежень чи досліджень, що дозволяє сумніватися у його об’єктивності. Адже дослідження проводилося без всебічного вивчення питання та без урахування усіх критеріїв зонування, щільності забруднення ґрунту. Найголовніше: ні громадськість, яка ніби погодилася на зміну статусу населених пунктів, ні керівників районів не було поставлено до відома  про вжиття заходів з дозиметричної паспортизації .  Знов обман, знову слова про пріоритети розвитку якихось населених пунктів. Їх, як і самих мешканців,  усе менше залишається на мапі Чернігівщини. І інвестиційно привабливими вони не стануть після зняття тавра «чорнобильська зона».  Та й навряд чи кошти, які передбачаються на ці населені пункти та їхніх мешканців відповідно до чорнобильського законодавства, залатають величезну дірку у державній казні.

«Не вбивайте нас сьогодні, ми вмремо завтра!». Ці слова простих селян свідчать про те, що ніхто насправді не переймається долею людей, які проживають в цих населених пунктах, що входять до зон радіаційного контролю. Селяни вже не вірить в ті реформи, запропоновані Урядом, які розраховані на майбутнє, до якого можна їм дожити.