Один закон виконали, інший – порушили, або Чому вулиця Щаслива веде до кладовища?

Відповідно до відомого закону в українських містах та селах триває процес перейменування вулиць. Долучилася до нього і Бобровицька міська рада. При цьому закони проігнорувала і зробила все на власний розсуд.

Громадських обговорень в Бобровиці не проводилось. А в ході перейменування в діях міськради помітно бракувало логіки.

Спочатку створюють комісію для організації проведення перейменування. Далі пропозиції (опубліковані в газеті) вже вносили за результатами обговорення на засіданнях робочої групи та виконкому.

В рішенні написано, що до уваги бралися пропозиції мешканців підвідомчої території та громадської ради при районній державній адміністрації. Питання: а при чому громадська рада РДА до міської ради? Виходить, що були задіяні комісія, робоча група, виконком, громадська рада при РДА, а який же результат? Забули провести громадські обговорення.

Поцікавилася (добре, що є інтернет!) організацією процесу перейменування вулиць в інших містах. Була приємно вражена, як вони по-розумному підійшли до вирішення цього досить складного питання.

А перш за все, керуючись законами України. Приймалися рішення про громадське обговорення та публікувалися інформаційні повідомлення, де прописувалися всі його деталі (терміни, телефони, виконавці і т.д.). В місті Мена Чернігівської області за результатами розгляду питання на сесії міської ради проводилося ще й остаточне громадське обговорення. Меняни могли проголосувати за нові назви на сайті міськради. В місті Глобине Полтавської області запропоновані міською комісією назви вулиць були доведені до відома жителів не лише шляхом публікації в районній газеті та на сайті міськради. Інформаційні бюлетені були доставлені до кожного домогосподарства та квартири. На сайтах багатьох міст можна почитати, як проходили дискусії по питанню перейменування на засіданнях комісій.

Скориставшись нагодою і можливістю, в містах присвоювали вулицям імена видатних земляків, поверталися до історичних назв. З’явилося багато назв, пов’язаних з останніми героїчними і трагічними сторінками сучасної історії України, яка ціною життя своїх синів і дочок виборює незалежність у війні з Російською Федерацією. Знайомишся із назвами вулиць, і одночасно неначе читаєш історію населеного пункту.

В Бобровиці за нинішнього перейменування, здається, не повернули жодної історичної назви. Сумно це констатувати.

Зате з’явилися вулиці Лугова (майже в центрі міста поруч з городами, а не луками) та Квітнева (Калініна), Широка (Куйбишева), Щаслива (Артема), а попередньо відповідно пропонувалися: Івана Богуна, Василя Стуса, Пилипа Орлика.

Утримаюсь від детального коментування нових назв. Скажу лише, що навіть присвоюючи вулиці нейтральну назву, не потрібно все-таки забувати про здоровий глузд. І тоді б, можливо, не назвали вулицю, яка веде до кладовища, Щасливою…

Якщо так не догодив бобровичанам Пилип Орлик*, то можна було б назвати вулицю на честь лікарів – вулиця Медиків. На її початку знаходяться будівлі, де розміщені два відділення районної центральної лікарні. В газеті поруч з пропозиціями по перейменуванню не зашкодило б розмістити короткі розповіді про тих видатних людей, імена яких пропонували присвоїти вулицям Бобровиці. Адже не всі жителі міста знають про життєвий шлях і заслуги перед Україною того ж Пилипа Орлика чи Василя Стуса.

Розповім про перейменування в місті Бобровиця конкретно на прикладі вулиці Червонофлотської. До речі, вона одна із найбільших у місті. Знаходиться в його центральній частині, красива. І назву їй потрібно було підібрати відповідну. Початок був оптимістичний. В районній газеті «Наше життя» (№ 36 від 5 вересня 2015 р.) з’явилося повідомлення з пропозиціями про перейменування вулиць за результатами обговорення на засіданнях робочої групи та виконкому міської ради. Вулицю Червонофлотську пропонували перейменувати на Соборну. Чудово! В честь нашої Соборної України. Патріотично! Краще не придумаєш. Пропозиції та зауваження приймалися до 24 вересня. Далі - інформаційна тиша…

31 грудня 2015-го (в №54) районна газета опублікувала рішення Бобровицької міської ради від 25 грудня 2015 року «Про перейменування вулиць підвідомчої території міської ради». В переддень нового 2016 року жителі вулиці Червонофлотської дізналися, що живуть вже на Михайлівській. Такий ось подарунок під ялинку.

Зателефонувавши до міської ради, отримала роз’яснення, що вулиця була названа за пропозицією жителів вулиці Червонофлотської, які мешкають на її початку. Поруч (на вулиці Незалежності) знаходиться Свято-Михайлівська Українська Православна церква Московського патріархату. От жителі і запропонували назвати вулицю Червонофлотську не Соборною, як було опубліковано в газеті, а на честь церкви - Михайлівською. Депутати міської ради одноголосно підтримали ініціативу.

А де ж громадське обговорення? Вже навіть після того, як було опубліковане рішення сесії, де міська рада ощасливила новою назвою (без нас нас же і женили), деякі жителі не знали, що вже живуть не на Червонофлотській. Інші не розуміли, звідки взялася така назва. В рішенні було просто написано – Михайлівська. Як і звідки взялася така назва, в честь чого і кого названа вулиця, ніхто не міг второпати. Тепер у Бобровиці йде черговий етап перейменування і робоча група запропонувала назву Соборна вже для іншої вулиці.

До міської ради було адресовано колективне звернення жителів Бобровиці (62 підписи) з вимогою скасувати рішення від 25 грудня 2015 року «Про перейменування вулиць підвідомчої території міської ради» (в частині, що стосується вулиці Червонофлотської), як таке, що прийняте з порушенням законодавства. Міськрада відповіла, що не вбачається порушень чинного законодавства України, як в цілому, так і в частині перейменування вулиці Червонофлотської. Насамкінець роз’яснили, що жителі мають право оскаржувати дане рішення у судовому порядку.

Є в листі-відповіді і таке речення: «Разом з тим, Ваше звернення буде винесено на розгляд чергової сесії міської ради. Про результат розгляду Вам буде повідомлено додатково». Який буде результат розгляду, не важко здогадатися. Міська рада продовжує наполягати на тому, що процес перейменування пройшов законно. Тож рішення не може бути скасоване, як таке, що прийняте із порушенням законодавства… Крапку в цій історії може поставити лише суд.

Про хід перейменування вулиць у місті Бобровиця я написала статтю і надіслала її до редакції районної газети «Наше життя». Редактор відмовилася її друкувати. Мотивація? Їй не сподобалося, що в негативній статті згадується районна газета «Наше життя». Так, згадується. Я що чимось образила, принизила газету тією згадкою? В статті констатується той факт, що в районній газеті були опубліковані пропозиції з перейменування вулиць та рішення сесії міськради. Всього лиш.

Зізнаюся, я була просто шокована такою причиною відмови в опублікуванні статті. «Наше життя» - це районна газета, а не приватна, власником якої є Плющ Ганна Василівна. Вона - лише найманий працівник. То чому ж через примху редактора газети жителі міста і району не можуть отримати правдиву інформацію про події в районному центрі?

Цікаве спостереження. Схоже, що редактор не помітила, що в статті написано про порушення законодавства України Бобровицькою міськрадою. Не звернула увагу і на те, що в той час, коли за незалежність України в кровопролитній війні з Російською Федерацією гинуть українські воїни, міська рада перейменовує одну з найбільших вулиць в центральній частині міста не на честь Соборності України, а на честь церкви Московського патріархату. Не помітила цього і її це не хвилює. Ні як громадянку України. Ні як жительку міста. Ні як депутата районної ради. Бо якби хвилювало, то вона б в першу чергу опублікувала цей матеріал. Її хвилює лише те, що у статті згадується газета «Наше життя».

Будучи дуже наївною, я вирішила пошукати справедливості у Бобровицькій районній раді та Бобровицькій районній державній адміністрації, які є співзасновниками газети «Наше життя». Звернулася з листами до голови районної ради Тетяни Ковчежнюк та в.о. голови районної державної адміністрації Володимира Ляховенка. Звернулася з надією на те, що вони розберуться в цій ситуації і в найближчому суботньому номері газети жителі міста і району зможуть прочитати про те, як Бобровицька міська рада перейменовувала вулиці. І в цій історії з газетою буде поставлена крапка.

Розібралися. В суботньому номері з’явилася стаття. Та тільки не моя. Газета «Наше життя» в рубриці «Актуально» опублікувала коментар заступника Бобровицького міського голови Лариси Петько з приводу ситуації з перейменуванням. Назвали його так - «Вулиця Червонофлотська стала Михайлівською, але це викликало невдоволення в деяких мешканців». Отакої!

Чом би поруч не розмістити і мою статтю? Ні, не можна. Я проста, пересічна людина, пенсіонерка і не маю права на свою думку, на відстоювання своєї позиції, яка не співпадає з позицією міської ради. Критикувати міську раду не можна. Про неї редактор газети Ганна Плющ готова писати тільки, як про покійників, – добре або ніяк. Тепер буду чекати відповіді із районної ради і районної державної адміністрації. Та їх відповідь я вже побачила у сьогоднішньому номері газети. 

* Пилип Орлик – Гетьман Війська Запорізького у вигнанні, поет, публіцист. Автор Конституції Пилипа Орлика, яку інколи вважають першою українською Конституцією, а також однією із перших конституцій у Європі. Нею він зобов'язувався зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Московії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні.