Катерина Добрянська: «Ярослав не піддається на маніпуляції і переконання»

Одкровення дружини кандидата в народні депутати України по 206 виборчому округу Ярослава Гіріча.

Катя не відразу погодилася дати інтерв'ю. Для неї сім'я – це фортеця, яку вона оберігає і захищає як берегиня сімейного вогнища. І цю брилу змогло зрушити з місця тільки одне – люди повинні знати, яким є ваш чоловік насправді. Відповідь була негайною – я буду через 15 хвилин. Прийшла вчасно.

– Ваш чоловік практично миттєво з непублічної людини, успішного бізнесмена, який тихо займався благодійністю раптом перетворився на публічного і відразу опинився в центрі загальної уваги. На вас це не тисне?

– Та ну що ви, звичайно ж, не тисне. Я, навпаки, дуже рада за свого чоловіка. За характером Ярослав активна людина і зміг до 27 років стати успішним бізнесменом. Але він ніколи не зупиняється на досягнутому, завжди прагне йти вперед. Ці «штанці» вже стали йому злегка тіснуваті. А ще він небайдужий і хоче всім допомогти. А оскільки Ярослав прагматик, то вважає, що велику користь принесе, якщо дасть людям вудочку, щоб ті змогли нормально жити. А ця вудочка знаходиться в руках народних депутатів. Я рада, що його прагнення балотуватися в депутати підтримали колеги по партії УКРОП і в Чернігові, і на всеукраїнському рівні.

– Чудово, коли є така підтримка. Розкажіть історію вашого кохання, якщо не секрет ...

– Одного разу в ресторані ... (посміхається). Секрету ніякого немає. Історія нашого кохання починалася банально – ми познайомилися в ресторані, де відпочивали з подружкою. Ярослав теж там був з другом. Трапилася ця подія, як потім виявилося, головна в нашому житті, десять років тому. Там ми і познайомилися. Ніякого зовнішнього натяку на серйозні стосунки не було. Після цієї зустрічі наші шляхи розійшлися. Минуло років шість і в одному з чернігівських закладів Ярослав зустрічає мого брата і просить мої контакти. І зателефонував. З цього моменту наші стосунки стали розвиватися стрімко. Знаєте, всередині як дзвіночок продзвенів – це чоловік мого життя і моєї мрії, я хочу прожити з ним життя. Одружилися ми через півроку, наприкінці квітня 2011 року і весь цей час у мене не пропадає відчуття, що любов буває красивою не тільки в період залицянь, а й після звуків Мендельсона. Зараз ми виховуємо доньку Єсенію. Я можу назвати себе щасливою жінкою.

– Єсенія ... Трохи незвичне ім'я для українського обивателя. Чому так назвали? Чи не пов'язано це з фільмом «Єсенія», який був популярний на початку сімдесятих?

– Ну що ви, нічого спільного. Ми хотіли дати дитині якесь неординарне ім'я. І коли вибирали, то навіть ніякої асоціації з фільмом не було. Це просто красиво. У нас є чимало фільмів з жіночими іменами, але це ж не означає, що дитину назвали на честь героїні сюжету. Єсенія – це асоціації з ніжністю, жіночністю, ласкою і добротою. Ось з цього ми і виходили.

– А відкрийте нам завісу який Ярослав в сім'ї. Чи є відмінність – на людях і в сімейному колі? Адже чимало людей, особливо серед політиків, мають кілька облич: вдома – одні, а в суспільстві – зовсім інші.

– Ніякої різниці. Характер однаковий скрізь. Просто сім'я – це сім'я, а робота, колеги, ділові партнери – це зовсім інше. Удома він турботливий люблячий чоловік, чудовий батько. Дуже любить вільний час проводити з сім'єю. Потрібно віддати належне, що коли ми планує відпочинок, Ярослав планує все так, щоб було зручно і комфортно донечці. Вона у нас татусева доця. А на роботі він діловий управлінець, який шанобливо ставиться до персоналу.

– А по господарству вам допомагає?

– Якщо є час. Може і приготувати. Він любить пасту і готує її дуже смачно! Має свої секрети для створення неповторного смаку. Це справжній шедевр кулінарного мистецтва. Є у нього в арсеналі ще кілька рецептів, які він не розкриває. Ярослав вміє і любить створювати свято в житті. Він нас балує.

– Повернемося до сьогоднішніх передвиборчих буднів. Чи була у Ярослава раніше потяг до політики?

– У нього завжди була власна точка зору на події, які відбуваються в Україні та в Чернігові. Ярослав не піддається на маніпуляції і переконання. Знаєте, у нас деякі люди, почувши одну думку – погоджуються, а через п'ять хвилин чують протилежне – і теж кивають головою. І роблять це щиро. Тому і зваженості немає в суспільстві. А Ярослав має свій погляд на різні життєві аспекти. Він завжди базується на житті людей. Часто доводиться чути: «Так що ж вони роблять? Чого прийняли цей закон? Адже для людей він смерть». Або – «Хороший закон. Люди трохи зітхнуть». Але ніколи раніше він не говорив, що хотів би долучитися до тієї чи іншої політичної сили, поки не з'явився в Чернігові УКРОП. Він відразу сказав – у нас одна дорога.

– Ярослав – успішна людина. А такі люди завжди обростають купою всіляких пліток, домислів. На них намагаються спустити всіх собак і зробити з нормальної людини якщо не злочинця, то корисливу людину. Ось і Ярослав потрапив в цей список нападу. Як ви поставилися до того, що в Інтернеті стали мусувати інформацію про те, що Гіріч – зять судді Добрянського, тому він так швидко і стрімко злетів?

– Я поставилася до цього спокійно. Так, він зять Добрянського. І що з того? Він усього добився сам, без допомоги батьків. І я не збираюся нічого доводити. Прекрасно розумію, що в політиці по-іншому не буває. Безумовно, осад є, але, знаючи, як робиться політика, нічого іншого ми і не чекали. Навіть якби ми були сиротами, то розповідали б, що у нас є таємні родичі-мільйонери в Канаді, які проштовхують Ярослава в депутати і таємно допомагають йому в бізнесі і політичній кар'єрі. І називали б це інформацією, отриманою з «достовірних джерел». Це політика.

– Ярослав бореться за екологію Чернігова, а як щодо фізкультури? Зарядку робить?

– Ми недавно придбали велосипеди і по вихідних робимо велосипедні заїзди. Ще ходимо в басейн з дитиною. Намагаємося підтримувати форму сімейно.

– Як змінилося ваше життя після того, як Ярослав пішов у політику?

– Та ніяк не змінилася, я просто стала рідше його бачити. Він став більше переживати. Але я намагаюся його частіше підтримувати, щоб удома він відчував тил і міг спокійно відпочити.

– А ділиться він з вами подіями дня?

– Звичайно. Але я точно знаю, що нічого поганого він розповідати не буде. Як справжній чоловік, він оберігає свою родину від негативу. Ну, хіба що тільки якимись натяками. Але вечорами ми обговорюємо події дня і разом думаємо про день прийдешній. Як правило, разом мозгуемо, як допомогти дітям, як влаштувати малюкам свято, як допомогти нужденним, дітям-інвалідам.

– А ви часто сваритеся?

– (Сміється) Ну, звичайно, буває. У будь-якій нормальній родині бувають сварки. Якщо їх немає – це означає, що чоловік і дружина байдужі один до одного. Але це навіть не сварки, а якась реакція під настрій на побутовому рівні. Ярослав злегка запальний, я більш спокійна. Думаю, що спрацьовує його грузинське коріння. Але все швидко затихає. Ярослав вміє визнавати свою неправоту. Це чудова якість. Але в будь-якій ситуації він себе контролює і не дає волю емоціям.

– Відмітна якість Ярослава як політика?

– Він постійний, не кидається з боку в бік і не впадає в крайнощі. Ярослав вміє визнавати свої помилки. Він не сприймає ніяких маніпуляцій і не заграє перед людьми, не намагається здаватися краще, ніж він є. У політиці це нова якість. Ми всі звикли, що політики завжди брешуть, а Ярослав цього не вміє. Сказав, що не буде навчатися мистецтву одурманення людей і ніякої депутатський мандат не змусить його це робити.

Збільшити