Про голод 33-го, спогади бабусь і «Радіо «Свобода»

Тільки уже дорослим, 23-річним, я дізнався про голод 1933 року. І це при тому, що майже на відмінно закінчив і середню школу, і не тільки.

Дізнався, коли на 50-річчя голоду, якого «не було в радянській Україні», у 1983-му крадькома слухав радіо «Радіо Свобода» і «Радіо Вільна Європа».

Там читали спогади і художні твори про жахливі 32-й і 33-ій роки в Україні.

…Тільки через 5 років, у 1988 -му, коли горбачовська перебудова трошки зняла сидром страху, мої бабусі Ганна і Харитина розповіли про те, про що ніколи мені не говорили.

Тоді, 17 вересня 1988 року редактор «Комсомольського гарту» Сергій Павленко вперше за багато років опублікував у чернігівській пресі дослідження про голод - мій матеріал «Той голод 33-го (свідчать документи, факти, спогади)». Ой нелегко тоді було добратися і працювати в радянських партійних архівах безпартійним…

…Вкарбувалося в пам’яті, коли у 1998 році, на чергові роковини голодомору, вирішив зробити на лелебаченні опитування чернігівців по цю трагічну дату.

Досі бачу цей епізод життя в деталях, як відео. Опитував перехожих на алеї парку навпроти 1-ої поліклініки і телебачення «Новий Чернігів». З телеоператором і мікрофоном попрямував до красивої, усміхненої інтелігентної жінки уже пенсійного віку.

Вона почала слухати моє запитання:

-Скажіть, будьте ласкаві, а ви щось знаєте чи пам’ятаєте про голод 33-го року?

Доброзичлива усмішка зникла з її вуст. А з очей, те що називається, бризнули сльози. Вона закрила очі однією рукою і ледве видушила із себе:

-Ні, ні. Я не буду говорити…

… Згадав про це та інше біля П’ятицької церкви 25 листопада , у День пам’яті жертв голодоморів.

Історик Сергій Бутко нагадав, що і в самому Чернігові у той час від голоду померло 3 тисяч чернігівців..