«Темники» від нового мера

Це розповідь про те, як РR-ники нового чернігівського міського голови вимагали від «Високого Валу» зняти матеріал «Соколов ламає хребет депутатам?»

Кожна влада, яка отримує контроль над Черніговом, хоче мати свої слухняні ЗМІ в кишені. По правді кажучи, будь-яка влада. І чернігівська в цьому не виняток.

25 грудня під вечір до редакції «Високого Валу» зателефонували представники команди Олександра Соколова, які супроводжували його виборну компанію і займалися піаром.

 1 серія - РR

Вони повідомили, що надіслали свій матеріал «Михайло ГАЗІЗОВ: «З Соколовим не страшно іти в розвідку»» і запитали, коли він з’явиться на сайті.  Піарщику відповіли, що треба іще прочитати, що там за матеріал. 

Коли «Високий Вал» ознайомився з творінням (воно вміщене нижче), то виніс свій висновок «Це чистісінький піар і повинен розміщуватися за правилами піару, як політична реклама, і з відповідною позначкою».

На тому кінці дроту з нами не погодилися. І додали, що це прохання Олександра Володимировича.

«Високий Вал» уже чув такі прохання від попереднього, ще тоді кандидата в  мери Миколи Миколайовича, який передавав свої «побажання» через Віталія Віталійовича. Тоді це закінчилося заявою в прокуратуру…

Редакція  25 грудня ще отримала пару дзвінків від друзів піарщиків у Чернігові з проханням «зробити інформацію» про пана Газізова. Однак за канонами журналістики для цього не було ні найменшої інформаційної підстави. Хто такий Газізов? Один із півдесятка радників Соколова? Чим він заслужив, щоб про нього писати?

2 серія – «Прохання»

Другого дня, 26 грудня після появи матеріалу «Соколов ламає хребет депутатам?» почався телефонний терор. Редакцію звинувачували  в порушенні етики.

- А заперечення по фактах є?

- Ви порушили етику! Це аморально.

- В чому?

- Не треба було в такому тоні писати про цю людину.

- А в якому тоні? Як ви написали?

Далі - гірше. Дзвінки друзів і піарників Газізова просто заважали працювати.  Почалося читання лекції, як треба було діяти в цій ситуації.

Далі пішли звинувачення у розміщенні «чорнухи» і прохання зняти матеріал «Соколов ламає хребет депутатам?». Коли «піар-спеціалісту» порадили не спілкуватися з Редакцією у подібному ключі, тон змінився на категоричний.

- Ми з вами більше не будемо працювати!

- А кому від того буде гірше?

- Ви, шановане видання, таким чином ставите на собі хрест…..

Згадалися видатні погрози майже 9-місячної давності, які колись озвучувалися вустами «помічника» Миколи Рудьковського:

- Ви не забувайте, що коли Микола Миколайович стане мером...

 Ми нічого не забуваємо, як і наші читачі.

А зараз  вміщуємо матеріал, який нам наполегливо рекомендувати розмістити 25 грудня  на нашому сайті перед сесію міської ради  і без значка РR. Хай чернігівці знають, як новий апарат намагався «налаштувати «ВВ» на конструктивну співпрацю». Тобто, підібгати видання під себе…

Високий Вал

На правах рівного доступу до "темників":

Михайло ГАЗІЗОВ: «З Соколовим не страшно іти в розвідку»

У команді Олександра Соколова з’являються нові обличчя. Одним з них став призначений нещодавно радник Чернігівського міського голови Михайло Газізов. Дві вищі освіти, розмаїта палітра громадсько-політичної діяльності, робота в Адміністрації Президента України – ось лише деякі штрихи з біографії молодого 33-річного управлінця. Його прихід красномовно свідчить про те, що в місті будуть запроваджуватися нові підходи по співпраці з громадськістю та політичними партіями. Неформально поспілкуватися  з  Газізовим поза стінами міськради вдалося о сьомій ранку на одному з пляжів Десни, де Михайло щоранку купається після ранкової пробіжки.

-Як водичка?

- Десна – це диво! Це – життєдайна річка. Вона дуже потужна в енергетичному плані. Десна дає мені сили на цілий день! Людина взагалі на 80 відсотків складається з води, і та вода, з якою ти контактуєш, стає частиною тебе. Тому я приходжу сюди щоранку (посміхається).

- Повернімося до більш прозаїчних речей. Нещодавно Вас призначили радником Чернігівського міського голови. Розкажіть, як Ви познайомилися з Олександром Соколовим, чому він запросив Вас у свою команду.

- Я займаюся науковою і дослідницькою діяльністю у сфері політології взагалі і дослідженням виборчих технологій зокрема. Я – один із засновників Міжнародного інституту гуманітарних технологій, де зібралися мої колеги по роботі в Адміністрації Президента України, відомі науковці у сфері політології й соціології. Влітку ми аналізували перебіг березневої виборчої кампанії в різних містах. Особливо нас зацікавила доля Чернігова, у якому один з найкращих в Україні міських голів, міцний господарник Олександр Соколов несподівано для багатьох поступився группі політтехнологів Миколи Рудьковського, яка вибудувала свою виборчу кампанію на суто популістських лозунгах і напрочуд безпідставних і цинічних звинуваченнях суперника.

Після від’їзду Рудьковського до столичних кабінетів ми вирішили познайомитися з колишнім мером і запропонувати йому допомогу. Адже попри ту кількість бруду, яка вилилася на нього під час виборчої кампанії, Олександра Соколова у березні підтримала більш як третина виборців. Отже, чернігівці вірили йому.

На мою думку, під час попередньої каденції Олександру Володимировичу не вистачало публічності. Він – справді добрий господарник і багато зробив для міста, а маніпулювання громадською думкою з боку його суперників стало можливим передусім тому, що чернігівці були недостатньо обізнані з реальним станом справ.

- Якою була Ваша роль на останніх чернігівських виборах?

- В основному – дорадчо-консультативна. Я і мої колеги допомагали Олександру Соколову стати більш публічним, відкритим, продемонструвати свої найкращі особисті риси та ті здобутки, яких було досягнуто за його головування у міській раді.

Олександр Володимирович – дуже потужна і харизматична особистість. І однією з головних складових його нинішньої перемоги стало саме те, що під час передвиборної кампанії він багато зустрічався з чернігівцями, дослухався до кожного, до запитань і проблем людей, а не «боровся з вітряками» та численними претендентами на пост Чернігівського міського голови.

Олександр Володимирович і в моральному плані був набагато вищим від конкурентів, більшість з яких знову вдавалися до брудних технологій, сподіваючись на повторення березневого сценарію.

Я пишаюся тим, що в налагодженні ефективного діалогу Олександра Соколова з громадськістю щодо найважливіших аспектів розвитку міста втілилася низка моїх ідей і напрацювань як політолога. У листопаді пройшла масштабна кампанія «Накази меру Соколову». Олександр Володимирович уважно вивчив усю інформацію і має тверді наміри виконати всі накази мешканців міста. У нього є почуття особистої відповідальності перед чернігівцями, з якими він спілкувався на зустрічах.

Тому коли Олександр Соколов поділився зі мною планами майбутньої роботи, своїм баченням шляхів розвитку Чернігова і запропонував мені продовжити працювати в його команді, я вагався недовго.

- Коли Ви для себе особисто усвідомили, що є членом команди Соколова?

Вже після першої нашої зустрічі мені стало зрозуміло, що з цією людиною не страшно іти в розвідку. Він – харизматичний лідер і водночас щира людина. Незважаючи на значний досвід роботи у структурах виконавчої влади, він вільний від стереотипів і – що найважливіше – прагне запроваджувати нові управлінські підходи. Бажання більш тісно співпрацювати з Олександром Соколовим виникло практично відразу, а власне командна робота почалася на осінніх виборах.

- У кожного гравця команди є свої функції, як у футболі – хтось вміє випередити суперника на швидкості, хтось майстерно забиває м’ячі, а хтось скеровує тактичні дії. Яка Ваша функція в команді Соколова?

Вважаю, що робота будь-якої команди ефективна лише тоді, коли на кожному напрямі працюють справжні фахівці у своїй галузі. І всі члени команди – кожен на своїй ділянці роботи – вкладають всі свої знання, вміння і навіть, якщо хочете, душу задля досягнення спільної мети.

В нових політичних умовах меру Соколову потрібні люди, які добре розуміються в суспільно-політичній сфері. Сьогодні вже недостатньо бути хорошим фахівцем у житлово-комунальній сфері чи в економічному секторі. Нині важливо вміти знаходити компроміси з різними політичними силами, залучати широкі кола громадськості до процесу прийняття рішень. Саме в цій сфері я є фахівцем.

Нині я працюю над кандидатською дисертацією на кафедрі політології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, маю значний досвід роботи у громадських організаціях, політичних партіях, органах державної влади. У Чернігівській міській раді працюватиму у сфері політико-правових відносин, взаємодії міської влади з політичними партіями і громадськими організаціями.

Найближчим часом буде розроблено і затверджено Статут Чернігова, створено дорадчо-консультативний орган при міському голові – Громадську раду Чернігова, до якої залучатимуться представники засобів масової інформації, найбільш активних громадських організацій, а також тих політичних сил, які не мають своїх депутатів у міській раді. У роботі міської влади важливо враховувати думки всіх категорій громадян.

- Як Ви прийшли у політику?

Це був достатньо тривалий шлях. Після закінчення фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка я здобув кваліфікацію спеціаліста у сфері ядерної фізики і вступив до аспірантури. Однак наукову кар’єру довелося припинити: в середині 1990-х років академічна наука занепадала і науковці ледве зводили кінці з кінцями. Тому я залишив роботу над кандидатською дисертацією і почав займатися підприємницькою діяльністю. Як підприємець я зіштовхнувся з тим, що наші законодавці і виконавча влада заганяють людей з вільним підприємницьким мисленням у пастку, де ти змушений постійно балансувати на грані закону. Сплачувати всі податки означало збанкрутувати, а не сплачувати – опинитися в тіні. На державному рівні панували лицемірство і нещирість. Так я зрозумів, що треба самому займатися політикою, йти у владу, щоб мати можливість змінити ситуацію, адже якщо ти не займаєшся політикою, то політика займеться тобою. Тоді, влітку 1998 року ми з кількома молодими ініціативними однодумцями створили Всеукраїнське громадське об’єднання «Нова генерація», а потім – партію «Нова генерація України».

- Ви працювали у структурах, пов’язаних і з Партією регіонів, і з «Нашою Україною», перед тим були в керівних органах «Нової генерації», «Трудової України», «Ліберальної України». Як все це поєднується з Вашими ідеологічними переконаннями?

- На сьогодні я безпартійний, проте свої переконання я не змінював ніколи. Моя філософія життя – патріотизм, ліберально-демократичні цінності, здоровий конструктивний прагматизм. Я вмію налагоджувати взаєморозуміння з політичними силами різного спрямування. У мене немає особистих пристрастей та симпатій. Я, як політолог, оцінюю насамперед потенціал і готовий сприймати конструктив від будь-яких ідеологій. У політичних програмах різних партій я знаходжу корисні прагматичні речі, які варті того, щоб бути втіленими. Інша річ, що політика у нас є персоніфікованою, і внаслідок цього ідеологічні чинники часто нівелюються.

- Після того, як Микола Рудьковський, перемігши на виборах міського голови, потім фактично залишив місто напризволяще, у Чернігові дуже неоднозначне ставлення до «чужинців». Вас, киянина, це не лякає?

За час роботи в Головному управлінні з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України я бував з інспекційними та консультаційними поїздками в багатьох регіонах. Мене не раз запрошували працювати в різні міста, але я завжди відмовлявся.

Однак Чернігів завжди був для мене особливим містом. Я й раніше частенько бував тут. Мені дуже подобається це древнє місто, його унікальна благодатність. Тут вкотре переконуєшся, що наші предки знали, де будувати міста і храми. Велика кількість церков і багатовікова історія Чернігова свідчать, що тут панує особлива духовна аура. Так само, як і в Києві, тут можна доторкнутися до глибини століть. Щоразу, коли в’їжджаю до Чернігова і бачу Катерининську церкву, я відчуваю духовне піднесення.

Тут живуть люди, які мають великий потенціал, з якими хочеться працювати. Вже один той факт, що найпотужніше земляцтво у Києві – чернігівське, говорить сам за себе. Чернігівська земля пишається своїми видатними діячами, які досягли визнання у багатьох сферах. Я хочу бути членом цієї громади. Але інколи мене дивує стереотипність деяких людей, які відчувають гордість за земляків, що переїхали в столицю і в той же час вороже налаштовані проти киянина, який приїхав жити і працювати в регіон.

- Яка мотивація Вашої роботи в Чернігівській міськраді?

- Я досить забезпечена людина, маю квартиру в Києві, престижну машину і фінансове питання не є для мене першочерговим. Я дуже комфортно почуваюся у Чернігові, тому й переїхав сюди на постійне проживання зі своєю дружиною й чотирирічною донечкою. Моїй сім’ї місто теж подобається, і я сподіваюся залишитися тут надовго.

Ще один аспект мого рішення – суто професійний. Я маю амбітні плани щодо своєї подальшої політичної долі і просування по державній службі. Я переконаний, що мені потрібен досвід успішної роботи в потужній команді Чернігівського міського голови. Впевнений, що мій професіональний досвід і рівень освіти підсилять наявну команду Соколова.

Мені як політологу надзвичайно цікаво працювати саме в Чернігові у колі тих питань, які є близькими з фахової точки зору – об’єднання політичних сил різного спрямування заради успішного соціально-економічного розвитку міста, налагодження дієвої співпраці з громадськими організаціями, забезпечення відкритості і прозорості роботи міської влади. Є ще низка ідей та інновацій, про які наразі говорити зарано.

Водночас я добре орієнтуюся в господарських проблемах. Моя друга вища освіта – економічна. У мене є сили й розуміння того, як покращити життя в Чернігові. Впевнений, що зможу реалізувати себе, працюючи в команді Олександра Соколова.

У моїй нинішній роботі в міській владі на першому місці стоїть самореалізація у команді з лідером, якого я поважаю.

Людмила ДМИТРИЧЕНКО