
Интернет-конференция с исследователем Голодомора Сергеем Горобцем
В пятницу, с 12. 00 до 13. 30, на"Высоком Вале"состоится интернет-конференция с ассистентом кафедры педагогики и методики преподавания общественных наук ЧДПУ, исследователем голодомора 1932-1933 гг. в Украине Сергеем Михайловичем Горобцем.
Сергей Горобец в марте 2007 г. за многолетний добросовестный труд получил медаль Президента Украины «За труд и победу». 27 июля в селе Петрушин Черниговского района Сергей дал интервью канадскому радио на тему своих исследований.
Интернет-конференция посвящена Голодомору 1932-1933 гг. в Украине и его особенностям на Черниговщине. Вопрос можно задать уже сейчас.
Версия для печати Отправить по e-mail Обсудить на форуме |
Просмотров : 13561 |
Комментарии (25)
Сергій Горобець | 2008-08-20 19:52
Завжди до Ваших послуг.
Якщо треба - повідомлю мобільний.
Andrei Zinenko | 2008-08-14 12:16
Сергій Горобець | 2008-08-06 09:02
Широ дякую всім за плідне спілкування.
Маю зізнатися, що справжню глибину деяких питань, простих на перший погляд, зроумів лише при їх обговоренні.
Також сподобався останній пост Стаса, особливо та частина, де він говорить, що селяни не розімули намагань держави. Адже для багатьох долідників типовою є помилка, коли вони все сприймають з точки зору лише Сталіна. І виходить, що великий та мудрий вождь дивиться вперед, вирішує стратегічні завдання, а недалекі, темні та забиті селяни своїм індивідуалізмом лише ставлять палиці в колеса геніальним планам партії та її керманича. І, як наслідок, селян такі дослідники сприймають як сіру аморфну масу, не звертаючи уваги на їх потреби і сподівання, примітивізуючи мотивацію їх дій і вчинків. А це якщо й не сталінізм, то звідси до нього - один крок.
Стас | 2008-08-04 17:41
Можу дати відповідь, хоч її й не вимагаєте. Вона дуже ясна. Суспільство й досі деморалізоване від великої поразки в тому, задля чого було докладено надто багато зусиль. І насамперед проблема в переконаннях, бо їх найважче позбутися. І було б набагато легше, аби після краху ідеї комунізму наступило покращення. Але ж наступило погіршення - і люди сумніваються в правильності нової лінії. Чинники погіршення? В основному економічні. По-перше комуністи дуже закозакувалися в господарюванні. Окрім того, що повсякчас порушували принципи грошового обігу як найдосконалішого на сьогоднішній день інструменту розподілу виробленого між людьми, нічого не робили й задля власної створеної нової системи розподілу рівними частинами для всіх аби удосконалювати її далі. До того ж припустилися недопустимої диспропорції розподілу благ між категоріями загальне/власне (простіше кажучи, ми мали дуже багато ракет і танків, будували величні споруди та літали в космос, але не мали достатньо мила аби помитися).
Висновок: комуністи нічого ліпшого в економіці не вигадали. Але своєю жорстокістю в нав*язуванні власної правоти, важкої для розуміння простих людей - багатьох з них згубили, іншим надовго перекосили уявлення про принципи людського співіснування.
Колективізація була наглядним приміром. Селяни не розуміли намагання держави. Вони б іще зрозуміли, аби держава зажадала примусово викупити в них за ринковою ціною наприклад всих коней. Подумали б: "біс із вами, ми на ті гроші купимо волів та ними оратимем". Але добровільно і безоплатно відвести свою худобу в інше спільне приміщення, де невідомо хто за нею доглядатиме і чи взагалі не вкраде й не з*їсть - було вище їхнього розуміння. І як бути з тими, хто все життя лежав на печі і саме по тій причині й бідний? А ми все життя трудилися і трохи чого нажили. А тепер поділитись? Та де ж тоді в світі справедливість.
Так що мабуть не варто було економістам Сталіна порівнювати врожайність у довоєнній Росії, коли кожен за свою працю отримував сповну, а найвправніші ставали капіталістами і мали в житіі усе, будували невидані досі по красі будинки і завозили чудні машини, що самі усе роблять, з періодом коли у селян забрали все і в стані крайнього пригнічення вигонили працювати на поля (з непевним поясненням що конкретно вони отримають за результат).
І кожна рослина поважає певні правила агрономічних заходів, а тварина - правила репродукції і розрахунок споживання кормів. От як можливо покращити такі показники вказівкою зверху, до того ж непрофесіоналами в цій галузі?
Та комуністи завжди виключно на героїзм та неадекватні потуги і розраховупали. І кінець прийшов коли народ зморився кожне яйце добувати з боєм і віддавати його невідомо куди.
Редакція | 2008-08-04 13:35
Підтримуємо! Сергію Михайловичу потрібно зареєструватися, після чого надіслати коротеньку біографію на info@val.ua.
abc | 2008-08-04 13:15
---------------------------------------------------------------------------------------------------
Про наше сьогодення і Мойсея.
З одного боку, ситуація зовсім інша. Мойсей вів у нікім незвідану і небачену до того "землю обітовану". Вів вперше, вів у нове, вів у неперевірене й незвідане.
А ми? По перше ми тільки но проробили великий, не в 40 років, а майже вдвічі довший похід. По друге, так сталося, що йшли ми не за Мойсеєм, а за Іудою. І що тепер? Тепер ми нагадуємо безнадійно відставшого і психологічно зломленого учня на останній парті. Навколо процвітаюча "земля обітована", люди в розвинутих демократичних країнах живуть і радіють. А ми що, шукаємо виправдання своїй заторможеній бездіяльності? Час іде, якщо рахувати з тих часів, коли нас починали вести Стус, Чорновіл, Лук"яненко та інші, то 40 уже давно минуло... А якщо рахувати по іншому, то може ми вже 17 років у "землі обітованій"?
Я ні від кого не вимагаю відповіді, ніхто не зобов"язаний її мені давати. Але усвідомити наше сьогоднішнє місце в сучасній історії, я думаю, потрібно.
Сергій Горобець | 2008-08-03 23:55
Ви все правильно зрозуміли: загальні висновки робитимуть метри. Я їх не те, що перевірятиму, але сподіватимусь, що вони звернуть увагу на особливості перебігу Голодомору в нашому регіоні і проаналізують вплив цих факторів і на інші області. Влітку вийшла нова книга Т.П. Демченко "Колективізація та Голодомор 1932-1933 рр. на Чернігівщині", так Тамара Павлівна дуже оперативно зреагувала на мої дослідження. Та й інші метри, зокрема ті, прізвища яких я озвучував, люди цілком адекватні.
Знаєте, я взагалі приходжу до дещо парадоксального висновку, що дослідження Голодомору сьогодні не тільки не наближаються до завершення, а лише виходять на нову стадію. По суті, до цього ми переважно доводили, що голод був, що це не вигадка. А тепер, піднявши купу документів, розуміємо, що тут одним "був - не був" не відбутися. Потребують осмислення фактори, що спричинили значні зміни в свідомості радянських людей, які досить незначно опиралися такому жахливому і масштабному злочину (якраз про це Ви й питали на конференції). І вже очевидно, що причина тут аж ніяк не одна, їх цілий комплекс. Все було не так то й просто, як може видатися на перший погляд, і ми тільки починаємо над цим працювати.
А хто досліджував такі речі, як вплив Голодомору на свідомість простих людей? Адже очевидно, що такі жорстокі потрясіння безслідно не минають. І, слід гадати, є певний зв"язок між 1933-м роком і доволі масовим небажанням воювати в 1941-му. І багато назбирається подібних речей. Але головне, що процес зрушив з місця. Тому ще раз скажу - різноманітної дослідницької роботи я вбачаю значні обсяги.
Щодо інших Ваших питань. Російський народ тут ні до чого, нинішня російська влада - також. В інакшому випадку вийде, що нинішня німецька влада причетна до Гітлера, і так далі. Тобто, прямого зв"язку - жодного.
Адже Голодомор - це подія, яка має чітку локалізацію в часі. Якщо, скажімо, радянська влада - це кілька десятиліть і декілька поколінь правителів, то Голодомор мав місце лише за часів правління певних осіб. Ось вони і мають відповідати. Але - на всіх рівнях. Не тільки Сталін, Каганович, Молотов, а до останнього сільського активіста.
Компенсація? Чесно: не замислювався. Хоча так, навскидку, гадаю, що ніяких компенсацій тут не повинно бути. Одна справа, коли війна, коли діють міжнародні закони. А коли - свої своїх?! Що тут скажеш, треба карати винних, тільки так!
Німеччина вчинила акт доброї волі - в наш час подібні речі величезна рідкість. Як наші це сприйняли - видно з Ваших питань, Ви чітко все підмітили. Згоден повністю.
А по останньому, так Ви забагато авансів видаєте комуністам. Вони якщо й хотіли зробити комусь добре, то аж ніяк не усім. Ви самі назвете чимало категорій населення, яких комуністи могли лише знищувати. Для мене комуністи - злочинне угрупування, яке хоча й використовувало якусь там благодійну риторику, однак всі вчинки якого диктувалися зовсім іншими мотивами і можуть бути визнані лише людиноненависницькими, або й узагалі класово-расистськими. Звичайно, після війни радянський режим дещо змінився, але це ні на що не впливає - злочини минулого нікуди не ділися, а десятки мільйонів жертв так і не воскресли.
Стас | 2008-08-03 19:31
Тоді наступне. Ви лише доповнюєте загальну картину правдивими фактами, а загальні висновки робитимуть метри. Чи вважаєте Ви себе зобов*язаним потім перевірити їхню роботу на предмет правдивості та коректності кінцевих висновків? Ви розумієте, що Вам набагато легше усе співставити і дати власну оцінку, ніж будь-кому, не задіяному у вивченні такої проблематики членові суспільства?
Чи вважаєте Ви неприпустимим покладення відповідальності за голодомор на російський народ, або на теперішню російську владу, яка має до тих подій дуже незначне відношення (чі значне)? Чі може послідувати за тим намагання вимагати матеріальну компенсацію і чі не низько буде приймати таку?
(Як Ви взагалі ставитеся до компенсацій Німеччиною і до того, як наші люди її сприйняли? Чи гарно це було? Скільки було відсотків відмов від такої? Мало? Але чому наші люди взяли гроші, потративши їх явно не на відновлення пам*ятників борцям з фашизмом, дозволяють собі й надалі називати теперішніх німців фашистами, котрі вже давно не фашисти, а одна з найгуманніших націй у світі)?
Дійсно, простим людям неприємна тема голодомору. Ми не хочемо думати про смерть, хочемо забути і не повертатися подумки до того. Звичайно, радянська влада не була зацікавлена у всебічному висвітленні власних помилок. І було б дуже дивно, якби було навпаки. Крім того, це на неї дуже схоже. І моя особиста думка, що на шляху до того, аби в кінцевому шляху усім зробити добре - комуністи занадто багатьом зробили в житті дуже погано. А тому їх історичні потуги в результаті не варті й гроша. Але ж як бути з іншим? Дайте свою оцінку.
Сергій Горобець | 2008-08-03 18:02
Школу я закінчив у 1985-му, тобто якраз пройшов повномасштабний радянський "вишкіл". Про Голодомор в ті часи взагалі не згадувалось, та й історії України тоді не було - нас вчили історії СРСР. Тому згадувались колективізація (тріумфальна, зрозуміло), небачена індустріалізація і тому подібні речі. А знаєте, як 1917-й подавався? Суцільний опис різноманітних з"їздів, які все приймали резолюції на підтримку Рад. І, до речі, про козацтво взагалі нічого не вивчалося. Ну, там під Польщею трохи бунтували (Наливайко, походи проти турків Сагайдачного), та ще про Хмельницького згадувалося. А "воссоединились с Россией" - і далі все в контексті історії Російської імперії.
А щодо уявлень людей в 1933-му, так ще раз зауважу: необхідно ретельно вивчати механізми насилля, що застосовувалися радянською владою від 1917 року і далі. Адже всіляко викорінювалась можливість будь-якого опору - знищувалась інтелігенція, знищувались реальні і потенційні опозиціонери. Все було взаємопов"язаним і ніщо не проходило безслідно.
І коли в 1930-1931 роках в газетах стали масово друкувати тексти оголошень шкільної молоді та підлітків про зрікання батьків - кулаків або прихильників "релігійного культу" - це вже був результат багаторічної "обробки" людей новою владою. А коли читаєш протоколи засідань сільрад за 1932 рік, так впадає у вічі просто таки істерія, що супроводжує будь-яке рішення. Будь-яка дрібниця - і відразу: звільнити, віддати під суд, вислати, розкуркулити, заарештувати. І така картина - на всіх рівнях.
Скажу ще таку річ: для простих людей все, що відбувалось у Голодомор, напевне асоціювалося з кінцем світу. Надто вже співпадали всі ознаки, а до всього - якраз під час голодування влада масово закривала церкви. От і уявіть тогочасну картину: масово помирають люди, ніякої допомоги не має і не може бути, повсюдно шастають молодики з "бригад", які із звіриним оскалом забирають останнє, церкви закривають, руйнують або ж перетворюють на клуби, "комсомолки" танцюють на понівечених іконах. І так - повсюди. І всі знають, що це ненормально, що це злочинно, а нічого не змінюється на краще. Справжнє царство Сатани! Армагедон!
А офіційно - ніякого голоду, ніяких страждань. І так - ще шість наступних десятиліть. А ми тепер хочемо, щоб нам усе розказали, щоб поіменно назвали злочинців.
Разом з тим... Симоненко балотується в Президенти. І в 1998-му його ледь не обрали. І ми хочемо, щоб люди повірили у серйозність наших намірів? Щоб повірили, що все позаду і вже можна говорити? А якщо Симоненко таки переможе? Що тоді буде з найбільш говорливими?
Отож і виходить, що декому (багатьом, чого гріха таїти) тема Голодомору вже в печінках сидить. А насправді, так роботи ще багатьом вистачить.
Сергій Горобець | 2008-08-03 17:27
Почну з того, що тематика моєї кандидатської, над якою працюю, пов"язана з генеалогією козацько-старшинських родин. А ще незабаром має вийти книга про Ройську сотню Чернігівського полку.
Що ж до Голодомору, то, якщо Ви звернули увагу, я переважно акцентував увагу на недоліках, які мають місце при роботі по укладанню списків померлих в 1932-1933 роках. Я не прагну охопити все у цій темі, мені цілком достатньо одного району. Скажу більше, я прихильник мікроісторії, і все, чим я займаюсь, має корені в селі Петрушині - і Голодомор, і козацтво. Взагалі, я вважаю, що найбільш ефективні результати досліджень будуть лише тоді, коли після узагальнюючих висновків про якісь події в масштабах всієї України, вони будуть перевірені і уточнені на місцевому рівні, після чого загальна картина зазнає певного коригування, а відтак стане більш точною.
На прикладі Голодомору це може виглядати так: маститі дослідники з"ясовують причини і масштаби голодування, особливості державної політики; далі такі, як я, пропускають все це через Петрушин, через Чернігівський район. Скажімо, звертається увага на червнево-липневий пік смертності, на спалах смертності в окремих селах у 1934 році, на можливість доволі чітко визначити кількість померлих по всіх населених пунктах за допомогою відкриття офіційних списків померлих у той період. Та й процеси формування із рядових партійців бездушних виконавців злочинних наказів на низовому рівні також куди легше простежити. А тепер професіонали мають врахувати всі ці доповнення і, при необхідності, доповнити ними загальну картину Голодомору в Україні.
Тобто, кожен повинен робити своє і в темі Голодомору мене цілком задовольняє роль "підносчика снарядів" - цим також має хтось опікуватися. Решту зроблять "класики жанру" - Марочко, Кульчицький, Шаповал, у нас - Т.П. Демченко.
Далі, оскільки я не є професіоналом у сфері радянської довоєнної історії, то я намагаюсь уникати коментарів загальнополітичного плану. Хоча, зрозуміло, маю свою думку і літературу з цього питання відстежую. Також я свідомий того, що навіть натяки на те, що Голодомор став наслідком корінної мілітарізації держави Сталіним (з моєї точки зору), викличуть зливу заперечень (в коментарях дещо проскочило, але якось скромно, якщо чесно). Дискутувати з цього приводу цікаво, але для мене головнішими є питання списків жертв голоду, правильних методик їх обрахування, тому встрягати в такого плану дебати не прагну.
Стас | 2008-08-03 15:20
Стас | 2008-08-03 14:32
Науковців через 75 років, переконаний що турбуватимуть екологічні питання, а не недоїдання. Зокрема ті ж кляті економічні розрахунки, за які мене Горобець про себе вже мабуть ненавиде :))).
Тобто: Розрахунки того, яке має бути співвідношення зелених насаджень до кількості людей, скільки повинно бути флори і фауни до кількості людей, який вплив на свідомість людей мали причини повеней, оползнів, підвищення температури та зменшення опадів, практично зникнення снігу в наших широтах. Культура споживання також їх цікавитиме. Особливо її енергетична сторона. Транспорт - взагалі буде загадкою всіх загадок. Бо найбільше, чого воліє сучасна людина - це зачинити себе з усіх сторін у метал та кожу, і ледь розміщуватися всередині. Задля цього продасть усе на світі, щоб купити найомріяніше своє авто.
Мені більше було б цікаво зазирнути в думки людей з 30-х років. Подивитися як вони думали, з яких мотивів як діяли. Це ж треба ще уявити все це, бо не так вже й просто малою купою людей примусово усіх обходити і в усіх усе повідбирати. Навіть пильнувати поля вночі. На це ж потрібна ціла армія охоронців, і сьогоднішня чисельність охорони просто відпочиватиме. Що було на думці в охорони? Якась незбагненна жадоба до крові. Бо не було великої проблеми не виконувати накази. Усім разом. Які повинні бути в людини власні переконання, аби їх виконувати.
Збагнути факти звичайно гарно, але от якби збагнути думки! Легше було б уявити, а то сидячи за столом (особливо після обіду) щось зрозуміти практично неможливо.
Стас | 2008-08-03 14:14
Я починав ходити до школи при Союзі. Здається в 1983-му, якщо не помиляюсь. Нас вчили, що тоді було багато куркулів, які не хотіли вступати до колгоспів, притримували для продажу сільгосппродукцію. А інколи ще й чинили теракти, як зараз кажуть. То підпалять солому, то понівечать техніку, то ходять відмовляють інших вступати до колгоспу.... Вчили, що у молодої радянської держави була купа ворогів, що вони фінансувалися з-за кордону, тому що капіталісти боялися поширення комунізму по світові.
Що куркулеві невигідно було вступати до колгоспу, бо кожен мав зносити туди усе що в нього було, а бідняки охоче зносили туди свої невеликі статки.
Ви не колекціонуєте радянських книжок про колективізацію? Вони можуть бути цікаві подробицями розкуркулення. Хочеться почитати та оцінити правдивість, співставити одне з іншим. До речі: як СРСР трактував явище, яке ми називаємо голодомором? Мав же він якось пояснити різке зменшення свого населення?
Окреме питання. Ви цікавитеся суміжною тематикою? Наприклад причинами виникнення голоду в Китаї в 50-х роках. Або в країнах Африки.
Сергій Горобець | 2008-08-03 10:39
Для мене є очевидним, що довгі роки панування радянської влади не могли минути безслідно. Ви ж самі помітили, що вже за 15 років "совєтов" люди практично дозволяли робити з собою будь-які експерименти. А за наступні десятиліття ще й навчилися пишатися "совком", не перейматися кричущими злочинами. Кілька поколінь пройшли через радянські школи, в яких зовсім не вчили думати, а лише одурманювали. Приміром, я й сьогодні, ще з радянської школи, добре пам"ятаю який з"їзд партії в якому році відбувся - дуже "корисна" інформація, чи не так?
Тобто, я вважаю, що якщо довгих сім десятиліть сіяли щось не те, то ці "зіпсовані" врожаї ще довго будуть даватися взнаки. З цієї нагоди люблю згадувати Мойсея - він 40 років водив свій народ по пустелі не тому, що шлях був довгий - за рік би здолали. Він чекав, поки зростуть нові покоління, а старі в нові землі не допускав.
Нам, мабуть, 40-а років буде замало. А поки що і комуністи матимуть свій електорат, і Вітренко не пропаде... Важко все це усвідомлювати, однак 17 незалежних років - це мізер. До того ж, ці 17 років настали не після очищення, а дивним чином переплелися з минувщиною. Тож лихоманило нас, лихоманить і буде ще довго лихоманити.
Якісь процеси можна прискорити, але не більше того.
На жаль... І через 75 років науковці будуть не один раз хапатися за голову, вивчаючи нашу епоху. Як і ми зараз.
abc | 2008-08-03 09:49
Раніше постійно запитували - навіщо ворошити минуле? Зараз трохи проитихли... Відповідь дана - щоб зробити висновки і не допускати подібного в майбутньому.
Давайте спробуємо уявити собі науковця, котрий через 75 років буде досліджувати наше сьогодення. Чи не будемо ми в його очах виглядати так (чи майже так) як в наших очах виглядають організатори, виконавці і жертви голодомору?
Думаю, кожному є над чим замислитись...
Сергій Горобець | 2008-08-03 00:26
Хочу, аби ви мене правильно зрозуміли. Тут ніякого "ехидства", бо про надто страшні речі мова, а ваша позиція щодо відповідальності мені близька і я її повністю розділяю. В цілому ж я мав на увазі, що вся доба Голодомору пронизана ще більш жаливими випадками - недарма ж я згадував, що мораль і якісь етичні норми тоді геть нічого не значили: люди скаженіли і утинали страшні безумства.
Не буду торкатися якихось зовсім дикунських випадків. Однак у тому ж таки селі Петрушині тогочасний голова колгоспу запам"ятався людям тим, що у розпал голодування вечорами на лавці під двором награвав на гармошці - весело йому було. А в деяких сім"ях тоді за день помирало двоє-троє дітей. І замість спасіння помираючих - концерти з піснями. Хіба це менш вражає?
Прізвище цього голови - Садовий, він, до речі, доводився якимось родичем Олександру Євлампійовичу Садовому, одному з керівників чернігівського партизанського підпілля.
І ще один випадок. У малесенькому селі Рижики (неподалік Хмільниці) за три дні були вбиті 5 чоловік у віці 18-30 років. Я думав, що там мало не повстання відбулося. А виявилось - це сім"я пішла красти колоски на полі, так двох було жорстоко вбито місцевими активістами на місці, а решту ретельно шукали, і вбили, як тільки знайшли. Правда ж, нагадує опис німецької окупації?
А як вам той факт, що коли прийшли німці, то деякі колишні "активісти", боячись помсти людей, швиденько подалися у поліцаї, і саме вони відзначалися безжальністю та жорстокістю?
Ох, скільки тоді лиха творилося!
Одним словом, вибачте за, можливо, не зовсім вдалу форму відповіді, бо ми з вами, мені здається, таки однодумці.
Сергій Горобець | 2008-08-02 11:17
У нас є серйозні дослідники Голодомору, такі як Марочко, Кульчицький, Шаповал та багато інших, які досить кваліфіковано розглядають саме ті питання, які Вас турбують. Шукайте їхні статті та книги, вони дуже грунтовно і кваліфіковано все описують.
Моя мета дещо скромніша - посприяти якісному укладанню регіональних Книг Пам"яті, максимально ефективно оперувати наявними матеріалами і, зрештою, відтворити реальні масштаби Голодомору як у Чернігівському районі, так і по всій Чернігівщині.
Лише зазначу, що відповідати за злочин мають не якісь народи чи держави, а цілком конкретні особи на всіх рівнях. Хай навіть це буде посмертно, але їх прізвища повинні бути оприлюднені. Зокрема, в моїй книжці про голод в селі Петрушині детально перераховано все сільське керівництво того періоду і, навіть, розподілено на певні групи за ступенем провини. Такі речі доволі легко визначити по всім іншим селам та на районному рівні, було б бажання.
Щодо матеріального відшкодування, то це, гадаю, нереально.
Це Німеччина могла виплачувати заднім числом компенсації остарбайтерам, а нашу тогочасну комуністичну владу ніхто офіційно поки що не засуджував, то про що мова.
abc | 2008-08-02 10:01
Тоді наступне. Як ви вважаєте, хто має (або чи має хтось) сьогодні понести покарання за голодомор? Чи то російський народ, або Російська Федерація як правонаступниця СРСР, чи то Грузія, оскільки Сталін був грузином, чи то ще хтось?
Чі вимагатиме Україна офіційно від когось матеріального відшкодування за втрати внаслідок голодомору? Які ваші прогнози, що бодай хтось візьме на себе таку вину і чи буде в подальшому створено щось накшталт фонду взаєморозуміння і примирення?
Яка ваша остаточна оцінка голодомору? Економічні прорахунки, нетерпимість за національними ознаками, жага до знущань, намагання отримати абсолютну владу перед можливою війною від тих, хто з*їв своїх родичів і в такий негуманний спосіб вижив через докор їм, або щось інше?
Чому солдати, що відбирали хліб по селах, не чинили масових актів непокори керівництву? Що б з них могла зробити кучка командуючих? З тисячі простих озброєних солдат.
Інша річ істфак ЧДПІ в цілому. Те, що вони дають оцінку діям древніх римлян, то добре. Але, якщо вони дійсно володіють науковими знаннями і методами, то мають абсолютно адекватно оцінювати нинішню ситуацію. І бачити шляхи її покращення. Я, з одного боку, хочу бути переконаний, що навчені ними студенти, пішовши працювати, навчать народ обирати тих і те, що принесе усім благополуччя. З іншого ж боку, я б хотів сам познайомитися з публічним викладенням бачення сьогоднішньої ситуації і детальним аналізом усіх тих процесів, що відбуваються.
Може всі наші проблеми у тому, що не тому вчать студентів, студенти не тому що треба народ, народ обирає не тих і не те, а в результаті маємо те що маємо?
Моде відгукнеться керівництво істфаку? Може данне запитання прокоментують його студенти?
Стас | 2008-08-02 01:03
Тоді наступне. Як ви вважаєте, хто має (або чи має хтось) сьогодні понести покарання за голодомор? Чи то російський народ, або Російська Федерація як правонаступниця СРСР, чи то Грузія, оскільки Сталін був грузином, чи то ще хтось?
Чі вимагатиме Україна офіційно від когось матеріального відшкодування за втрати внаслідок голодомору? Які ваші прогнози, що бодай хтось візьме на себе таку вину і чи буде в подальшому створено щось накшталт фонду взаєморозуміння і примирення?
Яка ваша остаточна оцінка голодомору? Економічні прорахунки, нетерпимість за національними ознаками, жага до знущань, намагання отримати абсолютну владу перед можливою війною від тих, хто з*їв своїх родичів і в такий негуманний спосіб вижив через докор їм, або щось інше?
Чому солдати, що відбирали хліб по селах, не чинили масових актів непокори керівництву? Що б з них могла зробити кучка командуючих? З тисячі простих озброєних солдат.
Ірина Чугаєва | 2008-08-01 23:15
Сергій Горобець | 2008-08-01 22:57
Так от, Сталін, я гадаю, планував розповсюджувати комунізм на весь світ (тобто, мова йде про абстрактну війну, без якої таке "розповсюдження" неможливе) і збирався побудувати небачену армію за рекордні терміни. Можете співставити, наприклад, кількість танків, літаків та іншого озброєння у Сталіна в 1933 та 1941 роках - тобто, він свого досяг.
А щодо помилки, про яку Ви говорите, так самі подумайте: чи не простіше визнати помилку, аніж прирікати на смерть таку величезну кількість людей? Вважаю, все це було свідомо: народ переломлювався через коліно, оскільки задля світового панування можна було жертвувати навіть мільйонами - вірогідно, Велика мета виправдовувала для Сталіна методи. Адже сама війна ("розповсюдження") апріорі не обійшлась би без великої крові і значної кількості жертв. Така версія мені видається більш умотивованою, ніж припущення про помилкову врожайність.
Ще раз зауважу, що це моя особиста думка і багато кому, як я вже бачу, вона може бути не до вподоби.
Стас | 2008-08-01 21:03
Но позвольте? С каким Гитлером? Если даже в 41-м это чепушило было не готово слышать, что нас уже две недели как мочат? Причём очень сильно. Это же исторические факты. Он считал, что с фашистами договорился, что они на нас никогда не полезут и что дело в шляпе.
Сталин как по мне проводил индустриализацию страны. Причём проводит довольно круто по темпам работ. Но всё это рисковало пять лет не заводиться, как первый китайский исстребитель, потому что не хватало технической смекалки в ньюансах. Нужно было покупать знания у тех же немцев. А за какой хрен? Чтобы что-то купить, нужно вначале что-то продать. Вот он и посчитал (или ему посчитали), что зерна лишнего много, можно продавать. То есть, я склонен считать, что это был Сталина просчёт, а не злой умысел (хотя и умысел был тоже, потому как на людей ему было глубоко насрать).
У меня прадед в Одессе жил. Сам видел это позорище, когда в порту простаивали греческие корабли, ожидая загрузки зерном. А зерна фиг с маслом. Но грекам (как и прочим) абсолютно пофигу чужие проблемы (и это для всех прописано в международном торговом пароходстве уже лет 200). Корабль зафрахтовали - платите за каждый день. И греки, скажу я Вам, это не наше черноморское морское пароплавство, которое пропукало весь свой грузовой флот за считанные годы. У греков это хлеб и двухтысячелетние традиции перевозок. Хотите сказать, что это был ловко подстроенный муляж для отвода глаз?
ФУУУУУУУУУУУУ! | 2008-08-01 20:51
юра | 2008-08-01 20:25
От этого "дослидныка" воняет гнилыми апельсинами
abc | 2008-08-01 14:16
Дуже хотілося б, щоб з"явилася плеяда дослідників сьогодення, дослідників тих суспільних процесів, котрі визначають наш завташній день. Що веде до цивілізованого заможнього життя? А які "солодкі пропозиції" насправді тягнуть нас до людоїдства. Добре було б, якби науковці кафедри історії дали оцінку виборчих програм і практичної діяльності головних політичних сил України. Якщо для них слово наука, істина, громадянська відповідальніст мають значення не меньше, ніж надбавки до зарплати. Це не до Вас, Сергій Михайлович, це до Вашого керівництва ЧДПІ і кафедри історії...