Останнє оновлення: 16:05 четвер, 25 лютого
Подорож-дослідження
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Дагестанська «Шаміліада» Олександра Волощука. ФОТОрепортаж
Дагестанська «Шаміліада» Олександра Волощука. ФОТОрепортаж

Дагестанська «Шаміліада» Олександра Волощука. ФОТОрепортаж

Триває подорож чернігівського мандрівника Олександра Волощука. Дехто з читачів вже почав хвилюватися через відсутність упродовж кількох тижнів звісток від нього. Мовляв, чи не трапилося чогось неприємного з Олександром у Чечні?

Можемо заспокоїти: Олександр живий і здоровий, у даний час перебуває в Дагестані і сьогодні надіслав на адресу «Високого Валу» чергового електронного листа.

Доброго дня з Махачкали!

Хотів написати "з сонячної Махачкали", але тільки-но вчора кількамісячна спекотна погода на Кавказі перервалася першим по-справжньому осіннім дощем.

Отже, 16 вересня я залишив Чечню і приїхав у Махачкалу – місто, яке вже кілька років для мене не є чужим, і де живуть мої добрі друзі – родина лакців Мамаєвих.

Втретє за останні пять років я відвідую Дагестан, але цього разу вирішив присвятити Країні Гір (дослівний переклад слова "Дагестан") цілий місяць свого мандрівного часу. Для того, щоб якнайкраще пізнати історію і культуру дагестанців, їхню культуру і традиції. Щоб, так би мовити, проникнутись духом справжнього Дагестану.

Махачкала

Перший тиждень свого дагестанського відрізку мандрівки провів у Махачкалі і її околицях, здійснивши дві "локальні" подорожі: зійшов на вершину приміської гори Таркі-Тау і відвідав найвищу в Європі піщану дюну Сари-Кум.

Щодо столиці Дагестана, то це велике місто з населенням приблизно 450 тисяч чоловік, цивільне і багатонаціональне. Найбільшу цікавість для мандрівника являє стара, приморська частина Махачкали. Опинившись там, відразу згадуєш Одесу - дуже схожа архітектура. На жаль, з кожним роком в дагестанській столиці меншає старих будинків, і колишній центр Порт-Петровська (початкова назва Махачкали) забудовується сучасними будинками і офісами.

Гора Таркі-Тау відома тим, що на її східному схилі знаходиться поселення Тарки, яке свого часу грало значну роль в історії Дагестана. Сьогоднішні Тарки - передмістя Махачкали, справжнє східне поселення з вузькими звивистими вуличками, які поступово піднімаються по схилах Таркі-Тау. На найвищому місці Тарків знаходиться зіярат першого імама Дагестана і Чечні Газі-Магомеда (саме тут знаходилось місце його першого поховання). Цей зіярат ("священне місце") і став першим пунктом моєї дагестанської "Шаміліади".

Там, де закопували Саїда

Неподалік Махачкали знаходиться піщана дюна Сари-Кум, яка за своєю висотою (251 м) вважається найвищою в Європі. У дагестанців існує легенда про те, як зявилась на Кавказі ця величезна купа піску. Начебто у прадавні часи по кавказьким передгірям йшов велетень. Зупинившись, він витряхнув з черевика пісок, який набився туди під час переходу через Ногайський степ. Цей пісок з черевика і став дюною.

Легенда легендою, але в 1970-х роках піщана дюна Сари-Кум стала місцем адаптації середньоазійської гюрзи і місцем зйомок частини фільму "Біле сонце пустелі". Памятаєте кадри на початку фільма, де з піску стирчить голова Саїда, а поруч повзе змія? Так от, змії в сценарії не було, вона приповзла під час зйомок.

Гюрзу на Сари-Кумі я не зустрів, а от вараноподібних ящірок побачив чимало. Вони цікаві тим, що при небезпеці можуть не тікати, а занурюються в пісок, вібруючи власним тілом.

Поруч з Сари-Кумом знаходиться залишене людьми після руйнівного землетрусу 1970 року поселення Кум-Торкале. Кілька порожніх будинків з піщаника і ракушняка, заїржавілі рейки недіючої залізниці, руїни залізничного вокзалу, до якого вже 40 років не приходять поїзди...

Витоки "Шаміліади"

Але Дагестан – це не тільки Махачкала і її околиці. Справжній Дагестан – це його гірська частина, північни схили Великого Кавказу. Як історик я знав, що історія Дагестана неможлива без вивчення історії Кавказької війни 19-го століття і без біографії однієї з її головних діючих осіб, третього і останнього імама Дагестана і Чечні – Шаміля.

Чверть століття, не покладаючи зусиль і зброї, він боровся зі своїми мюридами за свободу і незалежність від Росії. Кілька десятиліть гори Кавказу щільно поливалися кровю місцевих народів і завойовників. Та війна офіційно закінчилась у 1859 році здачею Шаміля в полон. Кавказ був підкорений Росії. Але память народу й досі зберігає імена героїв. І навряд чи навіть сьогодні хтось із дагестанців вважає Шаміля таким, що програв війну. Його памятають, шанують і багато місць, повязаних з імям останнього імама, давно є зіяратами.

Я багато читав про Кавказьку війну і про Шаміля. Але краще за все на власні очі побачити місця, де півтора століття тому творилася історія Кавказа.Тому, залишивши в Махачкалі свій великий рюкзак і прихопивши лише необхідні речі, вранці 24 вересня вирушив у подорож по гірському Дагестану, по місцях, які безпосередньо повязані з легендарним імамом та Кавказькою війною.

- Повернусь через 4-5 днів, - сказав на прощання Світлані Мамаєвій - добрій жінці, гостем якої в Махачкалі став уже втретє.

- Хай тобі щастить. Будь обережним у горах. І нехай тобі сприяє вдача. Іншалла. (Іншалла - у мусульман це слово означає "Якщо Аллаху буде завгодно". - Автор).

Тоді я ще не знав, що замість планованих 4-5 днів повернуся в Махачкалу лише на десятий день...

Спочатку – звинувачення у вахабізмі, потім – коньяк

Першим місцем мого маршруту став Буйнакськ. Колись це було славне місто Темір-Хан-Шура, столиця Дагестану. Жили тут російські офіцери царської армії, кумики, сини Ізраїля, даргінці. Життя в Темір-Хан-Шурі, кажуть, вирувало. Але після того, як через Порт-Петровськ проклали залізницю, обминувши при цьому Темир-Хан-Шуру, благополуччя міста почало погіршуватися.

Остаточного удару колишньому значенню міста завдало перенесення столиці Дагестана в Махачкалу. Сьогоднішній Буйнакськ – звичайне провінційне містечко з радянською архітектурою, переляканою міліцією і великою кількістю військових частин.

Але я знав, що в Буйнакську є цікаві історичні місця. Насамперед, будинок, в якому деякий час після полонення перебував імам Шаміль. У дворі цього будинку (зараз тут знаходиться педагогічний коледж) й досі росте стара акація, посаджена Шамілем. Ночував же у Буйнакську я в іншому будинку – музеї бойової слави, з любязного дозволу його директора – Абдули Магомедова.

Цікаво, що в 1858 році в цьому ж будинку (звісно, тоді тут був не музей) зупинявся під час своєї кавказької подорожі французький романіст Олександр Дюма. 152 роки потому тут зупинився я, інший Олександр...

З Буйнакська мій шлях мав пролягти в село Гімри, найкоротший шлях до якого веде через Гімринський тунель. Але тунель у цей час знаходиться під посиленою охороною у звязку з активними діями в цьому районі вахабітів. Прибувши до вїзду в тунель, я почав вести переговори з ОМОНом, щоб отримати дозвіл на проходження тунеля (його довжина - 4 км).

"Омонівці" пообіцяли вирішити це питання і навіть обіцяли мені машину, яка перевезе на той бік тунелю. Машина скоро дійсно приїхала, але повезла мене не в Гімри, а в ... Буйнакськ, в райвідділ ФСБ. Там упродовж 30 хвилин намагалися переконати, що я вахабіт, терорист, посібник, бандит і т.ін.

Через півгодини, перевіривши мене по всіх "каналах", співробітники ФСБ зрозуміли, що я дійсно мандрівник, а не "лісовий брат". Ще через півгодини я сидів у кабінеті начальника ФСБ Буйнакська і разом з ним пив коньяк...

На батьківщині двох імамів, джихада і газавата

Невелике аварське село Гімри має славне минуле. Насамперед завдяки тому, що саме тут народилися и жили перший і третій імами - відповідно Газі-Магомед і Шаміль. Збереглися будинки (щоправда, перебудовані), в яких вони жили. В них і зараз живуть їхні нащадки. На старому кладовищі Гімрів я відвідав могилу-зіярат Газі-Магомеда, а поблизу села - місце його загибелі.

Нащадок Газі-Магомеда у 5-му поколінні Магомед Алігаджиєв показав мені і будиночок в гірській ущелині неподалік Гімрів, в якому Газі-Магомед і Шаміль вчили Коран, а згодом писали власне вчення джихада і газавата. Гімринці завжди вважалися в Дагестані "непідкорними" - як у часи Кавказької війни, так і зараз. Ще в Буйнакськському ФСБ мене попередили: "Кілька десятків жителів Гімрів зараз знаходяться зі зброєю в руках, називаючи себе членами так званого "Гімринського джамаата". Будь обережним у Гімрах, а в навколишній ліс краще взагалі не ходи"...

Будь-якої ворожості чи настороженості до себе в Гімрах я не відчув, навіть більше того – до себе у гості запросив Магомед Алігаджиєв, нащадок першого імама. Він – досить відомий в республіці арабіст і дослідник історії проникнення і розповсюдження ісламу в Дагестані. Один із його синів - Ахмед - колишній член "Гімринського джамаата", в даний час переховується від кримінального переслідування і живе в Дамаску.

- Аллах йому суддя. Можливо, з часом він зрозуміє, що вахабізм не має нічого спільного з ісламом. Іншалла...

Корови вище орлів

Гірський Дагестан - це надзвичайно красива природа. Краєвиди, від споглядання яких захоплює дух і враз зникають всі слова. Залишається лише одне - "Охренеть!" (нехай вибачать мене літературні естети). Тому я не буду багато писати про природу Гірського Дагестана, а відразу відсилаю читача до фотокадрів. Побачите - і переконаєтесь самі!

Але про одне з найкрасивіших місць у дагестанських горах все ж таки розповім. Це Цолотський каньон поблизу колишньої столиці Аварського ханства - Хунзаха. Уявіть собі величезний каньон глибиною у 250-300 метрів і завширшки метрів 300-400. Над ущелиною літають орли, а над ними, на гірському плато, пасуться корови. Тут корови вище орлів!

Прибувши у Хунзах, я відразу пішов споглядати каньон. Про появу нової незнайомої людини в поселенні, де всі один одного знають, відразу зацікавила районну міліцію. І коли я фотографував каньон, до мене підїхала машина і відвезла в РОВД. Там за процесом моєї перевірки спостерігало близько десятка міліціонерів.

Начальник виявився розумною людиною і дуже скоро зрозумів, що я дійсно мандрівник, а не вахабіт. На запитання "Де ти ночуватимеш" (вже наближались сутінки), я відповів: «Якщо з місцевих жителів ніхто не запросить до себе, то поставлю намет». Овівши поглядом підлеглих, начальник РОВД запитав: «Хто з вас запросить до себе гостя з України?» Бажаючі знайшлися відразу...

Зазначу, що з 10 днів своєї "Шаміліади" я лише одного разу ночував у наметі. І не через те, що ніхто не запросив у гості, - просто хотілося переночувати на природі.

Гуніб. Останній стан Шаміля

Відвідавши священну для всіх дагестанців гору Ахульго (в 1839 році на її вершині упродовж 80 діб Шаміль тримав оборону) і Гергебіль (це село тричі знищувалось під час Кавказької війни), я прибув у серце гірського Дагестана - Гуніб. Саме тут, на вершині гори, скелі якої підпирають небо, знаходився останній стан імама Шаміля.

У серпні 1859 року, будучи обкладеним з усіх боків, зазнавши зради від своїх співплемінників і не вбачаючи перспектив подальшої збройної боротьби, Шаміль здався в полон російському генералу Барятинському. На жаль, від тих часів у Гунібі залишились хіба що скелі і слава цього місця. Жодних споруд від фортеці, в якій знаходився осаджений Шаміль і його мюриди, не залишилось.

Фортеця ж, яка нині знаходиться на вершині гори, не має до Шаміля ніякого відношення - її збудували в 1860-х роках. Сьогодні ж територія навіть цієї фортеці активно забудовується приватними будинками і займається під присадибні ділянки. Тому мені залишалось, піднявшись на вершину до єдиної башти, лише оглянути з пташиної висоти Гуніб і навколишні гори, ущелини, річкові долини і гірські аули. Мабуть, те ж саме бачив і Шаміль перед тим, як здатися в "почесний" полон...

У радянський час Гуніб був досить відомим туристичном місцем. Але подій "Нової Кавказької війни" не тільки відвернули від Гуніба туристів, а й призвели до руйнування всю туристичну інфраструктуру району. Хоча щось все ж таки будують. І вже навіть працює один з колишніх санаторіїв. Історична слава Гуніба ніколи не зникне – на Кавказі це священно. Можливо, колись і відродиться і туристична слава "останнього стана Шаміля". Іншалла...

Чох і Согратль. Зустріч з прапраонукою Карла Маркса

В гірському Дагестані є чимало старовинних аулів, назви яких відомі всьому Кавказу. Там кожен будинок, кожна вулиця просякнуті історією і мусульманською культурою Сходу. Після відвідання Гуніба я вирішив відвідати два з них - гірські аули Чох і Согратль. Раніше дістатися до них можна було лише на конях, долаючи перевали, річки і камяні завали. Але цивілізація прийшла й сюди.

Сьогодні до Чоха і Согратля веде асфальтова дорога, а Чох навіть має власну обїздну. Споглядання ж цього старовинного поселення відразу наштовхує на розуміння того, що ти - на справжньому ісламському Сході. Чох розташований на схилі гори і через брак землі всі його будинки та інші споруди туляться один до одного. Дах будинка, розташованого внизу, слугує двором для будинка наверху. І такими архітектурними терасами село піднімається до самої вершини.

Поселення Чох унікальне тим, що після закінчення Кавказької війни 19 століття дуже багато його чоловікив зробили визначну військову карєру в царській армії. Більше 80 вищих офіцерів дав Чох армії Російської імперії. В 1890 році загальна кількість грошових виплат військовим-вихідцям із Чоха перевищувала загальну суму виплат всіх державних службовців Дагестана!

А вже у радянський час Чох дав країні близько сотні видатних вчених у різних галузях. І це - в гірському аулі, населення якого навіть у кращі часи не перевищувало 800 чоловік!

Побачив я в Чоху і таку цікавинку, як цілісінький бюст... Сталіну на фасаді місцевого клубу. Аксакал, зупинений мною поблизу, знизав плечами і сказав - "А кому він заважає? Нехай собі стоїть"...

Від Чоха до Согратля - 7 кілометрів. Зовнішній вигляд села - приблизно такий же, населення - трохи більше, ніж в Чоху. Як і Гергебіль, Согратль за свою 550-літню історію тричі спалювався до останнього будинка.

Востаннє це трапилося в 1877 році, коли горці, невдоволені жорстокістю окупаційної влади, підняли повстання. А раніше, в 1741 році, під Согратлем відбулась битва між військом персидського Надір-шаха з ополченцями кількох дагестанських гірських громад. Знання особливостей місцевості і розумна тактика дозволили дагестанцям завдати завойовникам поразки і ті відмовились від ідеї підкорити гірський Дагестан. Вкотре підтвердилась іранська примовка – «Якщо шах збожеволів, нехай йде війною на Дагестан»...

Водій, який привіз мене в Согратль, порадив звернутися до вчителя історії місцевої школи Магодеда Ахдуханова. "Краще за нього про Согратль тобі ніхто не розповість". Знайти в Магомеда Ахмедовича в селі не стало проблемою - до його будинка мене довів один з його учнів. Виявилося, що я став не єдиним гостем М.Ахдуханова - цього ж дня у Согратль прибула з Франції Фредеріка Лонге-Маркс - вчений, етнограф, кавказознавець. Вона - прапраонука Карла Маркса. Так-так, того самого... Одна з доньок Маркса вийшла заміж за францеза, від неї і пішов рід Лонге-Маркс.

Фредеріка - давня знайома Магомеда Ахдуханова, вперше вона відвідала Дагестан у 1983 році, і відтоді Кавказ для неї став частиною роботи і життя. Вона написала кілька монографій з історії Дагестана, а два роки тому зняла фільм про його сучасне життя і людей. Фредеріка чудово розмовляє по-російськи, і спілкуватися з нею було цікаво. На відміну від свого прапрадіда вона - людина аполітична, ніколи не входила у жодну з партій чи політичних рухів.

Не можу не розповісти і про самого Магомеда Ахдуханова. В селі він людина поважана і авторитетна. Бореться за чистоту ісламської віри і категорично виступає проти будь-яких "доповнень" до Корану, а також проти проявів фетишизму і язичництва. Наприклад, в сільській мечеті Согратля Магомед на наших очах (моїх і Фредеріки) порвав зелений прапор і викинув у сміття "неканонічну" тюбетейку. "Все це - фетишизм, в ісламі немає цього - завішувати мечеті, медресе і зіярати прапорами чи якимось клаптиками тканин. Це - відверте язичництво!" Вкрай негативно ставиться Магомед і до вахабітів - "Вони - злодії і бандити, які прикриваються ісламом. Іслам - це чиста релігія, яка не дозволяє вбивати людей. Причина вахабізму - в діях влади, яка сама штовхає людей у ліси. Якщо до влади стануть розумні люди, вахабізм зникне сам по собі. Іншалла".

Два дні, проведені в Согратлі, дозволили ще краще "просякнутися" східною культурою і побутом. Замість машит тут - віслюки, замість вугілля - висушений і спресований кізяк, замість радіо - заклик до намазу з мінарету мечеті. Час тут неначи притишив свою ходу, створивши своєрідний і неповторний симбіоз середньовіччя і сьогодення...

А в цей час у Махачкалі...

Увечері 3 жовтня закінчилась моя "Шаміліада" і я повернувся в окутану хмарами, але завжди гостинну Махачкалу. Наблизившись до 5-поверхового будинка, в якому зупинився у своїх друзів, відразу помітив на верхньому поверсі повністю вигоріли три вікна.

Виявилось, що за день до цього в будинку була проведена "спецоперація" по знешкодженню вахабітів. За словами Світлани Мамаєвої, виглядало це так: о 8-й годині ранку ОМОН і міліція ходили по квартирах і настійливо просили мешканців залишитии будинок. В ньому було відключено воду, світло і газ. Приїхав БТР, потім почався штурм, точніше, обстріл квартири, в якій мешкали "вахи". Спочатку стріляли з автоматів, потім у хід пішли гранатомет і кулемет великого калібру.

О 10.00 все закінчилось – було вбито чотирьх вахабітів (серед них дві жінки). Квартира розбита вщент (дивись фото). Мешканцям двох підїздів будинка дозволили повернутися до своїх квартир лише о 18.00.

Чи можна було обійтися без "спецоперації", знищивши вахабітів іншим, менш резонансним способом? Думається, що можна було. Але колишній президент Росії сказав свого часу - "мочити" терористів. От і "мочать"...

... Наступного дня, відпочивши від 10-денних гірських мандрів, згадавши усіх нових друзів і знайомих і укотре проглянувши зроблені фотокадри, я раптом спіймав себе на думці, що колись знову приїду в гірський Дагестан. Іншалла...

Олександр Волощук,
м. Махачкала


Збільшити

піщана дюна Сари-Кум. Тут знімалася частина фільму «Біле сонце пустелі»


Збільшити

піщана дюна Сари-Кум. Тут знімалася частина фільму «Біле сонце пустелі»


Збільшити

вараноподібна ящірка. При небезпеці ховається в пісок, вібруючись власним тілом


Збільшити

покинуте людьми після землетрусу 1970 р. поселення Кум-Торкале


Збільшити

дагестанці


Збільшити

старе мусульманське кладовище в селищі Тарки


Збільшити

старе мусульманське кладовище в селищі Тарки


Збільшити

Махачкала


Збільшити

Махачкалинський маяк. Споруджений у 19 ст. одночасно із заснуванням міста


Збільшити

приморська частина старої Махачкали. Майже Одеса


Збільшити

приморська частина старої Махачкали. Майже Одеса


Збільшити

хоч Махачкала і не Одеса, але жартувати тут вміють


Збільшити

філософія кадра - час біжить, як пісок скрізь пальці


Збільшити

на вулиці селища Тарки


Збільшити

с. Гергебіль. Руїни «башти Шаміля»


Збільшити

вечірній Гергебіль


Збільшити

гірська ідилія


Збільшити

подібні написи уздовж доріг в Дагестані - звична річ


Збільшити

Швейцарські Альпи? Фьорди Норвегії? Ні, - це Гірський Дагестан!


Збільшити

Швейцарські Альпи? Фьорди Норвегії? Ні, - це Гірський Дагестан!


Збільшити

Швейцарські Альпи? Фьорди Норвегії? Ні, - це Гірський Дагестан!


Збільшити

Андійський каньон


Збільшити

с. Гімри, зіярат Двох імамів


Збільшити

с. Гімри - батьківщина імамів Газі-Магомеда і Шаміля


Збільшити

нащадки імама Газі-Магомеда - Магомед Алігаджиєв і Гаджимагомед Ісмаїлов


Збільшити

середньовічне кладовище селища Гімри


Збільшити

Гірський Дагестан. Віслюки на дорозі


Збільшити

будиночок в ущелині поблизу с. Гімри, в якому Газі-Магомед і Шміль писали вчення джихада і газавата


Збільшити

вид з гори Ахульго на Андійський каньон


Збільшити

вид з гори Ахульго на с. Ашильта


Збільшити

тунель під горою Ахульго


Збільшити

Швейцарські Альпи? Фьорди Норвегії? Ні, - це Гірський Дагестан!


Збільшити

водоспад в с. Хунзах


Збільшити

Хунзах, Цолотський каньон


Збільшити

Хунзах, Цолотський каньон


Збільшити

Хунзах. Водоспад Тобот


Збільшити

дагестанські гори в районі Хунзаха


Збільшити

дагестанські гори в районі Хунзаха


Збільшити

с. Цада - батьківщина Расула Гамзатова


Збільшити

Гірський Дагестан


Збільшити

Гірський Дагестан


Збільшити

Гірський Дагестан


Збільшити

стародавній православний храм поблизу с. Датуна (9 ст.)


Збільшити

стародавній православний храм поблизу с. Датуна (9 ст.)


Збільшити

стародавній православний храм поблизу с. Датуна (9 ст.)


Збільшити

по горах краще пересуватися «кінним стопом»


Збільшити

Гірський Дагестан


Збільшити

фортеця в Гунібі


Збільшити

фортеця в Гунібі


Збільшити

гірське село Чох


Збільшити

гірське село Чох


Збільшити

старовинне гірське село Согратль


Збільшити

согратльські коти


Збільшити

с. Чох. Сталин на фасаді Будинка культури


Збільшити

могила- зіярат Магомеда Ярагського – духовного вчителя Шаміля


Збільшити

с. Согратль. Місцевий історик Магомед Ахдуханов перекладає автору арабські написи в зіяраті Трьох братів


Збільшити

старовинне гірське село Согратль


Збільшити

согратльські коти


Збільшити

хатинка «нового дагестанця»


Збільшити

старовинне гірське село Согратль


Збільшити

Махачкала. Сліди «спецоперації»

Коментарі (7)

Rasul | 2012-01-23 16:57

v imeni pervogo imama Chechni i Dagestana zdelana oshibka!!! ne "Гаге-Магомед" i ne Gogi ili gogo! a Gazi cherez Z Gazi-Magomed!!!

Посетитель | 2011-11-11 22:00

Спасибо Саша, ты молодец.Удачи!

Волощук | 2010-10-06 11:21

М оряк
Спасибо, Игорь!
Через неделю буду в Дербенте. Назир уже знает, я звонил ему.

Волощук | 2010-10-06 09:52

Дагестанец
Дагестанец! Кажется, ты такой же дагестанец, как я - шарлатан.

Дагестанец | 2010-10-05 22:17

Всё правда,но что бы горы сфотографировать,надо месяц-минимум,а Сашко -шарлатан,никуда не езддит,а фотки с интернета качает и статейки пуляет-молодец!

Олена Головатенко | 2010-10-05 21:54

Сашко, спасибі! :) Чудова розповідь, класні фотки! Прочитала на одному диханні про краї, де мрію побувати. А скільки інформації "накопав"!.. Щасти тобі в дорозі! Чекаємо з нетерпінням продовження.

М оряк | 2010-10-05 21:33

Саша удачи!)) Под зеленым знаменем яиммама!)))))
закрити

Додати коментар:

SVOBODA LIVE! - YouTube
SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM

Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

SVOBODA.FM на Apple Podcasts

Реклама на сайті SVOBODA.FM
Фотоновини

  З незаконного обігу вилучено велику партію підробленого алкоголю

SVOBODA.FM