Невідоме минуле Чернігівського Борисоглібського собору у XX столітті

Перша половина XX століття, особливо 20-30-ті роки, позначились негативними змінами в культурному житті Чернігівщини.

Звичайно відношення до культових споруд і особливо до представників церкви було негативне і вороже.

Цілком зрозуміло, що багато церков мали також історико-культурну цінність.

Борисоглібський собор, який височив у старовинній частині міста на Валу, займав провідне місце в архітектурі Північного Лівобережжя, був пам'яткою давньоруського часу і фактично був головною культовою спорудою Борисоглібського монастиря, аж до його закриття, наприкінці XVІІІ століття. Відомо, що в XVІІ столітті у соборі знайшли останній спокій православні діячі церкви Амвросій Дубневич, Лазар Баранович, Феодосій Углицький.

Але у 20-30-ті роки XX століття Борисоглібський собор переживав не кращі часи з своєї історії. Як це недивно, зважаючи на антирелігійну політику радянської влади, до кінця 20-х років минулого століття у Борисоглібському соборі відбувались богослужіння.

Згідно архівних документів: «станом на 1930 рік Борисоглібський собор знаходився в занедбаному стані. Відвідувало його 5-10 осіб, переважно старе жіноцтво з бувших людей».

Як вже відомо, у травні 1929 року був створений державний історико-культурний заповідник у Чернігові. Але відвідувачі Держзаповідника були не задоволені з того, що цю пам'ятку досі не було передано до його складу. Цікаво, що відділ культів та міськрада не були проти передачі Борисоглібського собору до складу новоствореного заповідника.

Місцеві пам’яткоохоронці у 1930 році обґрунтували ідею створення на базі Спаського цвинтаря Антирелігійного музейного містечка. Задля цього вони пропонували включити до історико-культурного заповідника Борисоглібський собор, П'ятницьку і Катерининську церкви. Однак, заповідна форма їх охорони так і не була запроваджена.

Період 1932-37 роки взагалі випадає з історії Борисоглібського собору. Фактично немає джерельних матеріалів, які мали прояснити ситуацію з станом собору в цей час. Цей не є дивним, розуміючи які жахливі речі відбувались в цей час в країні, яка будувала «світле майбутнє».  Скоріше за все в Борисоглібському соборі було влаштовано склад, який проіснував до кінця літа 1938 року. Згідно архівних документів 17 серпня 1938 року, Борисоглібський собор перейшов у відання обласного музею. Відбулось це у відповідності до рішення Чернігівського облвиконкому.

Влаштування складів у культових спорудах в 30-ті роки XX століття було звичайним явищем. Керівництво місцевих органів влади не розуміло важливість та значення культових споруд  – як пам'яток, котрі мали культурно-історичну цінність всеукраїнського і навіть світового значення.

З початком Великої Вітчизняної війни, видатна споруда сильно постраждала. Відомо, що були зруйновані склепіння собору, вигоріли всі конструкції з дерева, відбулось це в наслідок попадання  авіабомби в будівлю собору. Вже після війни Борисоглібський собор буде відновлений. Але це вже зовсім інша історія...

Данило РИГА,  Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній».